Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 310/7200/18-ц
провадження № 61-10415св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - Фермерське господарство "Марія",
третя особа - Виконавчий комітет Бердянської міської ради Запорізької області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Фермерського господарства "Марія" на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 січня 2019 року у складі судді Черткової Н. І., постанову Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства "Марія" (далі - ФГ "Марія"), третя особа: Виконавчий комітет Бердянської міської ради про визнання договору про встановлення емфітевзису недійсним та визнання припиненим права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Позовна заява мотивована тим, що позивач є єдиним спадкоємцем після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_2, який був власником земельної ділянки, площею 9,2545 га, розташованої на території ДП № НОМЕР_1 ; п.457, КСП ім.Кірова, Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області.
23 липня 2018 року на підставі запиту нотаріуса та заяви позивача ОСОБА_1 отримала витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, із якого довідалася, що ОСОБА_3 за два місяці до своєї смерті - 15 грудня 2017 року передав ФГ "Марія" на 100 років право користування своєю зазначеною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), яке було зареєстровано виконавчим комітетом Бердянської міської ради 15 грудня 2017 року. Підставою для виникнення цього емфітевтичного права зазначено - договір про встановлення емфітевзису виданий 15 грудня 2017 року.
Позивач зазначає, що позивач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2, і саме до неї перейшло право власності на вказану земельну ділянку. Але, відповідно до пункту 6.2 тексту договору, позивач та його нащадки будуть позбавлені права користуватися земельною ділянкою більше 99 років, з чим позивач повністю не згодна.
Позивач вважає, що договір про встановлення емфітевзису від 15 грудня 2017 року є незаконним, а тому недійсним на момент його державної реєстрації.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір емфітевзису, укладений у м. Бердянську 15 грудня 2017 року між ОСОБА_4 та ФГ "Марія"; визнати припиненим право користування відповідача земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, площею 9,2545 га, розташованою на території ДП № 38, п.457, КСП ім. Кірова Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області, встановленого договором про встановлення емфітевзису від 15 грудня 2017 року, укладеним між ОСОБА_4 та ФГ "Марія".
У жовтні 2018 року ФГ "Марія" звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа: Виконавчий комітет Бердянської міської ради про визнання правочину дійсним та визнання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб на умовах, визначених договором про встановлення емфітевзису.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що укладаючи договір про встановлення емфітевзису, ОСОБА_3 вчинив дію, направлену на розпорядження земельною ділянкою шляхом передання її в користування іншій особі на певних умовах.
Позивач за зустрічним позовом вказав, що ОСОБА_5 заперечує право ФГ "Марія" на користування земельною ділянкою, площею 9,2545 га, оскільки ухиляється від його нотаріального посвідчення, як спадкоємиця прав та обов`язків ОСОБА_2
15 грудні 2017 року між ФГ "Марія" та ОСОБА_4 укладено договір емфітевзису щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 9,2545 га, державна реєстрація якого у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права була проведена виконавчим комітетом Бердянської міської ради 15 грудня 2017 року.
Зазначає, що, у спадкодавця позивача за первісним позовом - ОСОБА_2 на час підписання договору був відсутній оригінал правовстановлюючого документа на вказану земельну ділянку.
Після укладення договору та проведення його державної реєстрації 15 грудня 2017 року, у лютому 2018 року з метою виконання його умов визначених пунктом 4.1. (щодо його нотаріального посвідчення з метою виникнення у ФГ "Марія" певного права), позивач за зустрічним позовом разом із іншою його стороною - ОСОБА_6, звернулись до приватного нотаріуса Коновалової О. В., яка оглянувши договір та документи, що посвідчують право на земельну ділянку (а саме копію державного акту), надані ОСОБА_6 повідомила, що за причин законодавчої неврегульованості питань щодо нотаріального посвідчення деяких договорів, в неї відсутній необхідний обсяг повноважень щодо нотаріального посвідчення наданого їй правочину на підставі не оригіналу, а копії державного акту на право власності на землю.
З метою можливості його нотаріального посвідчення нотаріус запропонувала трохи почекати, та повідомила, що відповідні зміни до нормативно - правових актів з питань діяльності нотаріату вже готуються та будуть прийняті найближчим часом, що надасть їй змогу виконати відповідну нотаріальну дію. Проте, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 pоку.
Право ОСОБА_2 на земельну ділянку посвідчено відповідно до вимог раніше діючого законодавства - державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 172404 , виданого Бердянською районною державною адміністрацією Запорізької області 13 грудня 2005 pоку, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
Отже, так як державну реєстрацію права власності на земельну ділянку у 2005 року було проведено із виданим спадкодавцем документом, що посвідчує право, то для нотаріального посвідчення договору, нотаріусу необхідно було надати оригінал цього державного акту.
Позивач зазначає, що до 28 серпня 2018 року порядок не містив умов, щодо можливості нотаріального посвідчення правочинів щодо земельної ділянки на підставі копії правовстановлюючих документів на такі земельні ділянки, а лише з 28 серпня 2018 року пункт 3 Глави 7 розділу І Порядку в редакції зі змінами від 27 серпня 2018 року викладений в редакції, яка надавала законодавчу можливість нотаріусам та сторонам договорів щодо користування земельними ділянками, можливість нотаріально посвідчувати їх, на підставі не оригіналів державних актів, а саме їх копій виданих уповноваженими органами.
Договір укладений між ФГ "Марія" та ОСОБА_6 не підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.
З ОСОБА_4 розрахунок за укладеним 15 грудня 2017 року договором емфітевзису ФГ "Марія" було проведено у повному обсязі.
Враховуючи зазначене ФГ "Марія" просило визнати дійсним договір емфітевзису, укладений 15 грудня 2017 року між ОСОБА_4 та ФГ "Марія" зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухому майно виконавчим комітетом Бердянської міської ради 15 грудня 2017 року; визнати за ФГ "Марія" право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб на умовах, визначених договором про встановлення емфітевзису, укладеному 15 грудня 2017 року між ОСОБА_4 та ФГ "Марія", зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухому майно виконавчим комітетом Бердянської міської ради 15 грудня 2017 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 січня 2019 року первісний позов задоволено.
Визнано недійсним договір про встановлення емфітевзису, укладений у м. Бердянську 15 грудня 2017 року між ОСОБА_4, іменованим в подальшому - "власник земельної ділянки" та ФГ "Марія" в особі тимчасово виконуючого обов`язки голови Линника Г. М., який діє на підставі статуту та наказу № 7 від 12 травня 2016 року, іменоване в подальшому - "емфітевт".
Визнано припиненим право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевтичне право), площею 9,2545 га, що розташована за адресою: Запорізька область, Бердянський район, Берестівська сільська рада, ДП № НОМЕР_1 , п. 457, встановлене договором про встановлення емфітевзису від 15 грудня 2017 року, укладеним між ОСОБА_4 та ФГ "Марія".
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 як спадкоємиця за заповітом прийняла спадщину у вигляді земельної ділянки і відноситься до кола осіб, які мають право оскаржувати договори, укладені спадкодавцем - її батьком за життя, як спадкоємиця, яка прийняла спадщину та є власником земельної ділянки.
Оскільки, домовленість сторін про нотаріальне посвідчення оскаржуваного договору передбачена пунктом 4.1 та зміст договору свідчить про те, що нотаріальне посвідчення договору не відбулося, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених частиною першою статей 203, 215 ЦК України для визнання правочину недійсним.
У зв`язку із цим, задовольнив вимоги про визнання припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, встановленого договором про встановлення емфітевзису від 15 грудня 2017 року.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимогах, місцевий суд виходив з того, що договір емфітевзису, укладений 15 грудня 2017 року між ОСОБА_4 та ФГ "Марія", зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухому майно виконавчим комітетом Бердянської міської ради 15 грудня 2017 року не може бути визнаний судом дійсним із підстав, передбачених статтею 220 ЦК України, оскільки наявність таких підстав не доведена.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, виходив з того, що первісні позовні вимоги є належним чином обґрунтованими, оскільки, відповідно до пункту 4.1 договору передбачено, що право користування земельною ділянкою (емфітевтичне право) виникає у емфітевта з моменту нотаріального посвідчення цього договору, проте нотаріального посвідчення договору не відбулося.
Позивач за зустрічним позовом - ФГ "Марія" не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження безповоротного ухилення ОСОБА_4 від нотаріального посвідчення правочину та втрати стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин, тому відсутні правові підстави для визнання договору емфітевзису від 15 грудня 2017 року дійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, ФГ "Марія", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували всі фактичні обставини, що мають значення для справи, не дослідили і не надали належної правової оцінки доказам у справі. Вказує, що правом вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою наділені лише власники, землекористувачі та особи, які мають інші речові права на земельну ділянку. На думку заявника, суди попередніх інстанцій, при вирішенні цієї справи не визначили характер спірних правовідносин, а саме: наявність чи відсутність на час подання позову та вирішення спору у ОСОБА_1 всіх складових права власності (права володіння, користування та розпорядження) на земельну ділянку; складову права власності, яка наявна у ОСОБА_1 порушена з боку ФГ "Марія"; спосіб захисту порушеного права обраний ОСОБА_1 .
Судами залишено поза увагою, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку успадкованого права власності не оформлювала, тому вона набула лише право володіння, яке жодним чином не порушено наявністю договору емфітевзису.
Крім того, суди, відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимогах, не дослідили та не надали оцінку тим обставинам, що на час виникнення правовідносин та до 28 серпня 2018 року (на час, після смерті спадкодавця), законодавством, яке регулює нотаріальну діяльність не було передбачено право нотаріусів вчиняти нотаріальну дію щодо посвідчення правочинів стосовно земельних ділянок на підставі копії державного акту.
Отже, передбачена пунктом 4.1 договору умова про те, що право користування земельною ділянкою (емфітевтичне право) виникає у емфітевта з моменту нотаріального посвідчення, не могла бути реалізована за життя ОСОБА_4 з підстав відсутності нормативно - правового регулювання діяльності нотаріусів щодо вчинення нотаріальної дії на підставі копії державного акта.
Крім того, ФГ "Марія" зазначає, що Договір, укладений між ФГ "Марія" та ОСОБА_6, не підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.
Право користування вказаною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ФГ "Марія" (емфітевт) зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 грудня 2017 року у відповідності до діючого законодавства.
З ОСОБА_4 розрахунок за укладеним 15 грудня 2017 року договором емфітевзису ФГ "Марія" було проведено у повному обсязі.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, висловлену при розгляді справи № 6-164цс12 від 23 січня 2013 року, зазначає, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Отже, позивач за первісним позовом має право звернення до суду з таким позовом ще до отримання свідоцтва про право на спадщину.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
17 липня 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 13 грудня 2005 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі, ОСОБА_4 був власником земельної ділянки, площею 9,2545 га, яка розташована на території ДП № 38; п.457, КСП ім. Кірова, Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області.
Згідно із договором про встановлення емфітевзису, укладеного 15 грудня 2017 року між ОСОБА_4 і ФГ "Марія", власник земельної ділянки сільськогосподарського призначення передав на 100 років емфітевту право володіння та право цільового користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевтичне право), площею 9,2545 га. Право користування вказаною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ФГ "Марія" (емфітевт) зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 грудня 2017 року.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_4 його донька - позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернулася з відповідною заявою до приватного нотаріуса Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Градової В. Г. у строк передбачений законом про прийняття спадщини.
Передача емфітевтичного права відбувається за 50 000 грн, які емфітевт сплачує на користь власника земельної ділянки за весь строк користування земельною ділянкою (пункт 3.1).
Установлено, що ОСОБА_4 зазначену суму коштів отримав.
Відповідно до пункту 4.1 договору передбачено, що право користування земельною ділянкою (емфітевтичне право) виникає у емфітевта з моменту нотаріального посвідчення цього договору.
Установлено і цього не заперечували сторони, що подальшого нотаріального посвідчення договору не відбулося.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.