Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 545/1656/17-ц
провадження № 61-10213св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) -ОСОБА_1 як законний представник неповнолітньої ОСОБА_2
відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_3, ОСОБА_4
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, на постанову Полтавського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та вселення.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 у період з 07 вересня 2002 року до 28 березня 2005 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 . Від шлюбу має доньку - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Донька позивача після смерті ОСОБА_5 успадкувала 1/2 частини спадкового майна, тобто є власником 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_3 є співвласником спірної квартири, однак у ній не проживає, а проживає як квартирант відповідач ОСОБА_4 із сім`єю, згоду на проживання якого ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, не надавала.
Позивач з донькою зареєстровані та проживають у кімнаті гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 . Взагалі у цій кімнаті мешкає шість осіб.
Позивач неодноразово зверталася до ОСОБА_3 щодо надання ключів від квартири та надання можливості проживати в ній, однак відповідач відмовляється спілкуватися з цього приводу, чим чинить перешкоди у користуванні своїм майном доньці позивача.
На підставі вказаного ОСОБА_1, діючи в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, просила зобов`язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2, ОСОБА_1, як законного представника неповнолітньої, перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 ; виселити ОСОБА_4 із сім`єю із цієї квартири без надання іншого житлового приміщення; вселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1 .
У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, як законного представника неповнолітньої ОСОБА_2, про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на квартиру.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що вона та її неповнолітня онука - ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, у частках 5/6 та 1/6 відповідно.
Оскільки частка онуки є незначною, її неможливо виділити в натурі. Двокімнатна квартира площею 46,9 кв. м є неподільною, а спільне користування є неможливим через тривалі неприязні відносини з колишньою невісткою. Тому вважає, що право ОСОБА_2 на 1/6 частину спільної квартири має бути припинене на підставі частини першою статті 365 ЦК України з виплатою їй компенсації вартості її частки.
Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просилавизнати за нею право власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 46,9 кв. м, яка складається з двох кімнат житловою площею 24,5 кв. м, у тому числі кімната (6) площею 12,8 кв. м, кімната (7) площею 11,7 кв. м, кухня площею 8,0 кв. м, вбиральня площею 1,1 кв. м, ванна кімната площею 2,6 кв. м, коридор площею 8,4 кв. м, вбудована шафа площею 0,9 кв. м; припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частину цієї квартири; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вартість 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 загальною площею 46,9 кв. м, що згідно звіту про оцінку майна становить - 48 900 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2018 року (у складі судді Стрюк Л. І.) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та вселення задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перешкод у користуванні 1/6 частиною квартири АДРЕСА_1 .
Вселено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 .
У задоволенні позовних вимог в частині виселення ОСОБА_4 із сім`ю з квартири АДРЕСА_1 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для його задоволення з огляду на те, що припинення права на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди інтересам співвласника - ОСОБА_2, яка є неповнолітньою.
Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив із доведеності факту створення ОСОБА_3 перешкод, у зв`язку з чим ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, як власник позбавлена права користування належною їй часткою в квартирі.
Не погодившись з рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, а також в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою на нього.
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_4 із сім`ю з квартири АДРЕСА_1 не оскаржувала.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1 (цілу) частку квартири АДРЕСА_1 .
Припинено право власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, компенсацію вартості 1/6 частки квартири АДРЕСА_1, що згідно звіту про оцінку майна становить 57 953 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що припинення права на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам неповнолітнього співвласника, оскільки позивач за первісним позовом з неповнолітніми дітьмипроживаєу секції № 17 на АДРЕСА_4, яка на підставі свідоцтва про право власності, виданого відділом приватизації житла Щербанівської сільської радиПолтавського району Полтавської області від 16 листопада 2015 року передана у спільну власність у тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні судового рішення апеляційний суд не врахував, що неповнолітня ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 32 ЦК України, не має права без письмової нотаріально посвідченої згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозволу органу опіки та піклування, зокрема, придбати інше житло, розпорядитися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім`я.
Позивач за первісним позовом вказує, що ОСОБА_1 такої згоди в інтересах неповнолітньої доньки не надавала, не погоджувалась на грошову компенсацію.
Апеляційним судом залишено поза увагою висновок органу опіку та піклування Полтавської райдержадміністрації щодо недоцільності припинення права власності неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на частину у спільному майні - у квартирі АДРЕСА_1 .
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що апеляційний суд правильно врахував, що частка в квартирі ОСОБА_2 є незначною, яку виділити чи визначити порядок користування квартирою неможливо.
Отже, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що спір не може бути вирішений шляхом вселення особи на житлову площу, оскільки така фактично не забезпечує можливість проживання із дотриманням санітарно-гігієнічних та морально-етичних норм, тому такий спосіб захисту права власності не буде належним.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 05 серпня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ОСОБА_3 є власником 5/6 частини квартири, а неповнолітня ОСОБА_2 - 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що квартира розташована на четвертому поверсі чотириповерхового будинку та складається з двох кімнат житловою площею 24,5 кв. м, у тому числі кімната (6) -12,8 кв. м, кімната (7) - 11,7 кв. м, кухні (4) площею 8,0 кв. м, вбиральні (сполученої) (2) - 1,1 кв. м, ванної кімнати (3) площею 2,6 кв. м, коридору (1) - 8,4 кв. м, вбудованої шафи (5) - 0,9 кв. м. Загальна площа квартири 46,9 кв. м.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 02 липня 2017 року у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані - ОСОБА_1 (заявник), ОСОБА_2 (донька), ОСОБА_6 (син), ОСОБА_7 (мати), ОСОБА_8 (брат), ОСОБА_9 (племінник).
Згідно з висновком органу опіки та піклування Полтавської райдержадміністрації від 01 жовтня 2018 року вбачається, що комісія з питань прав захисту дітей при райдержадміністрації вважає за недоцільне припинення права власності неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на частину у спільному майні - квартирі АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права