Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 175/2589/14-ц
провадження № 61-21681св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Реєстраційна служба Дніпропетровського районного управління юстиції,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2014 року у складі судді Борисова С. А., додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2015 року у складі судді Борисова С. А., ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII"Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Реєстраційна служба Дніпропетровського районного управління юстиції про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10 жовтня 2007 року ОСОБА_1 є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що цей житловий будинок було збудовано на земельних ділянках, які належать їй на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок, на підставі яких оформлено Державний акт на право приватної власності на землю від 19 лютого 2001 року.
Оскільки вона є єдиним законним власником спірного майна, а відповідачка право власності на будинок та земельну ділянку набула неправомірно, звернулась з вищевказаним позовом до суду.
На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просила витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 нерухоме майно: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою; зобов`язати Реєстраційну службу Дніпропетровського районного управління юстиції здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою за ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2014 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 нерухоме майно: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою.
Зобов`язано Реєстраційну службу Дніпропетровського районного управління юстиції здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою за ОСОБА_1 .
Додатковим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2015 року викладено другий абзац резолютивної частини заочного рішення місцевого суду в наступній редакції:
"Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 нерухоме майно: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що має наступні характеристики: будинок (літ. А), прибудова (літ. A1) загальною площею 395,7 кв. м, житловою площею 171,2 кв. м, тераса (літ. а), сарай (літ. Б), альтанка (літ. В), басейн (бас), колодязі (К, К1), зливні ями (3/Я-3/Я2), огорожа № 1-4, замощення (І) та земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,15 га, визнавши право власності на житловий будинок та земельну ділянку за цією ж адресою за ОСОБА_1 "
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено належність їй спірного житлового будинку та земельної ділянки, тому, оскільки право власності ОСОБА_2 на спірний будинок не виникло і вибуття спірного нерухомого майна з власності ОСОБА_1 відбулось без її згоди та волевиявлення, наявні правові підстави для витребування майна з чужого незаконного володіння.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вважає, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для справи, зроблено висновки, які не відповідають матеріалам справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
10 червня 2019 вказана справа передана судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є одноосібним власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10 жовтня 2007 року.
Цей житловий будинок збудовано на земельних ділянках, які належать позивачці на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13 листопада 2000 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 лютого 2001 року. В подальшому, на підставі цих договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 оформлено Державний акт на право приватної власності на землю від 19 лютого 2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5423.
Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2009 року по справі № 2-1610/2009 визнано за ОСОБА_3 право власності на вказаний спірний житловий будинок.
06 квітня 2009 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво на право власності на зазначений житловий будинок.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2009 року зазначене заочне рішення скасовано, а справу призначено до нового розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2011 року позов ОСОБА_5 про визнання права власності залишено без розгляду.
20 квітня 2009 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, у простій письмовій формі, нотаріально такий договір посвідчено не було.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2009 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору та визнання права власності задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений 20 квітня 2009 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_6 ; визнано за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 395,7 кв. м; скасовано право власності ОСОБА_7 ( ОСОБА_7) на вказаний житловий будинок та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на цей будинок.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2009 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності відмовлено.
Разом із тим, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2009 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_9, право власності зареєстрованого в КП "Бюро технічної інвентаризації Дніпропетровського району" 19 жовтня 2011 року.
Відповідно до договору дарування від 30 квітня 2013 року ОСОБА_9 подарував ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 . Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою К. Ю.
Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу від 20 грудня 2013 року ОСОБА_9 продав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Ця земельна ділянка належить ОСОБА_9 на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2009 року, право власності зареєстрованого в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17 грудня 2013 року (пункт 3 договору).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.