Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 524/7388/17
провадження № 61-37490св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 лютого 2018 року у складі судді Кривич Ж. О. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 02 травня 2018 року у складі суддів: Прядкіна О. В., Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_4,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів.
Позов мотивовано тим, що рішенням апеляційного суду Полтавської області від 02 грудня 2008 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 250 грн щомісячно, починаючи з 18 лютого 2008 року. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 грудня 2013 року змінено розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_4 на користь позивача на утримання сина, з твердої грошової суми у розмірі 250 грн на ј частину всіх видів його доходів щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач рішення суду не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 48 947 грн 91 коп.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" № 2037-19 від 17 травня 2017 року внесено зміни до частини другої статті 182 СК України, відповідно до яких мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Посилаючись на викладені обставини, просила збільшити розмір стягуваних з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частки від усіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Судові витрати покласти на відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала суду доказів існування обставин, визначених статтею 192 СК України, які є підставою для збільшення розміру аліментів. Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року за № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Полтавської області від 02 травня 2018 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 лютого 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зміна мінімального розміру аліментів не змінює рішення суду, оскільки такий розмір встановлюється не судовим рішенням, а положеннями СК України. Таким чином, розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом, виданим на виконання рішення суду та перерахування аліментів з 08 липня 2017 року, виходячи із встановлених частиною другою статті 182 СК України змін щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, входить до компетенції державного виконавця, а не суду, оскільки розмір стягнутих аліментів не змінюється. Суд першої інстанції вірно виходив із відсутності підстав, визначених статтею 192 СК України, для зміни розміру аліментів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшли помилкового висновку про те, що така обставина, як зміна встановленого законом мінімального розміру аліментів, не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру аліментів, оскільки не передбачена статтею 192 СК України. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" не є нормою права та носить рекомендаційний характер. Відмовляючи у задоволенні позову, суд фактично позбавив дитину права на додаткове матеріальне забезпечення, що суперечить інтересам дитини, не відповідає нормам частини другої статті 182 СК України та нормам міжнародного права. Відповідно до системного аналізу Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець не наділений повноваженнями щодо зміни розміру аліментів та має право нараховувати аліменти в межах та розмірах, визначених у виконавчому документі, тому такі повноваження має лише суд.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди установили, що рішенням апеляційного суду Полтавської області від 02 грудня 2008 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 на утримання малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 250 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 грудня 2013 року змінено розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, з 250 грн на ј частину зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до свідоцтва про шлюб від 15 вересня 2015 року ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_1 .
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Згідно частини другої статті 182 СК України (у редакції, чинній до моменту прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" від 17 травня 2017 року № 2037-VIII) мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.