Постанова
Іменем України
07 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 757/51887//16-ц
провадження № 61-7651св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараш А. А., Лесько А. О., Петров Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва в складі судді Батрин О. В. від 25 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва вскладі суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Українець Л. Д., від 13 вересня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання поруки припиненою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 січня 2012 року між сторонами укладено договір поруки № б/н на забезпечення ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором № 014/0226/74/49459 від 05 січня 2012 року, який діє до повного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором та виконання поручителем зобов`язань за договором поруки. Згідно з умовами кредитного договору повернення кредиту повинно відбуватись ануїтентними платежами 5 числа календарного місяця. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 липня 2014 року у справі № 369/7610/13-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 08 вересня 2014 року, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кредитну заборгованість за спірним кредитним договором. Цим же рішенням встановлено, що позичальник ОСОБА_2 припинив з лютого 2012 року виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, а до суду банк звернувся через півтора року після припинення виконання позичальником своїх зобов`язань.
У зв`язку з тим, що у договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, і кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя, позивач просив визнати поруку припиненою.
Під час судового розгляду представником позивача подано заяву про зміну підстав позову, у якій остання просила визнати договір поруки припиненим з підстав того, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 липня 2014 року у справі № 369/7610/13-ц не має преюдиційного значення для розгляду цієї справи, оскільки ОСОБА_1 не була присутня від час судового розгляду справи, ОСОБА_2 не був стороною договору поруки та не мав повноважень на пред`явлення зустрічного позову в інтересах ОСОБА_1 про оспорення договору поруки. Крім того, судом при розгляді указаної вище справи не було враховано, що кредитним договором передбачено сплату кредиту частинами, черговими платежами, від чого залежить дія договору поруки. Банк самостійно змінив строк виконання кредитного зобов`язання, звернувшись з відповідними вимогами до боржника та поручителя щодо погашення заборгованості та протягом 6 місяців не пред`явив позов до поручителя.
Посилаючись на зазначене, позивач просила суд визнати договір поруки припиненим.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання поруки припиненою відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 липня 2014 року, яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та стягнуто з ОСОБА_1 як поручителя боржника на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором від 05 січня 2012 року у сумі 964 200,10 грн. Зазначеним рішенням вирішено питання дійсності вимог за договором поруки, у зв`язку із чим вимоги про припинення договору поруки задоволенню не підлягають.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позову. Указано, що банк змінив строк виконання основного зобов`язання шляхом направлення вимоги позичальнику 29 грудня 2012 року, яка мала бути виконана останнім не пізніше 30 календарних днів з дня такої вимоги, тобто 29 січня 2013 року. При цьому, шестимісячний строк для звернення із позовом до поручителя минув 30 липня 2013 року, однак із позовом у справі № 369/7610/13-ц банк звернувся до боржника та поручителя 08 серпня 2013 року. Тому, скаржник указувала, що спірна сума кредитної заборгованості із неї, як поручителя, була незаконно стягнута рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 липня 2014 року у справі № 369/7610/13-ц, яке набрало законної сили. Апеляційний суд безпідставно розглянув справу за відсутності скаржника, під час її тимчасової непрацездатності.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 05 січня 2012 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/0226/74/49459, відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 851 739,95 грн строком до 05 грудня 2020 року зі сплатою 16,2 % річних.
В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, 05 січня 2012 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено договір поруки.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 08 вересня 2014 року, у справі № 369/7610/13-ц задоволено позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 014/026/74/49459 від 05 січня 2012 року у сумі 964 200,10 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 964 200,10 грн звернуто стягнення на нерухоме майно шляхом продажу на прилюдних торгах квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 73,2 кв.м, житловою площею 38,2 кв.м, що складається з двох житлових кімнат, яка належить ОСОБА_2 . Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петріцька А. Н., про визнання договору про надання споживчого кредиту, договору іпотеки та договору поруки недійсними, скасування обтяження на нерухоме майно та зобов`язання виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запису про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, визнання неправомірними дій, визнання неправомірним надання кредиту в іноземні валюті, зобов`язання здійснити перерахунок сплачених коштів, зобов`язання повернути оплату комісії.
Установлено, що під час розгляду справи № 369/7610/13-ц, судами установлено, що банком не був пропущений шестимісячний строк на звернення до суду з моменту пред`явленням вимоги до поручителя.
Указані судові рішення набрали законної сили.
20 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання поруки припиненою на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України. В обґрунтування позовних вимог позивач указувала те, що ОСОБА_2 припинив виконувати умови договору з лютого 2012 року, а ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не звернулося до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості протягом шести місяців з моменту порушення зобов`язання.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення в частині правового обґрунтування не відповідають.
Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення у даній справі, посилались на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2017цс15 та у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1199цс16, згідно яких оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, задоволені вимоги кредитора до поручителя, підстав для застосування положень частини четвертої статті 559 ЦК України до вимог поручителя щодо припинення поруки немає.
Проте, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) колегія суддів суду касаційної інстанції відступила від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 03 лютого 2016 року (справа № 6-2017цс15) та від 06 липня 2016 року (справа № 6-1199цс16) із зазначенням наступних правових висновків.