Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 332/2700/15-ц
провадження № 61-33862св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", яка підписана представником Ременюк Тетяною Олександрівною, на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2017 року в складі судді: Марченко Н. В., та рішення апеляційного суду Запорізької області від 27 квітня 2017 року в складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк", банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтований тим, що 05 серпня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0703/0808/71-154 (кредит фізичної особи на купівлю та під заставу нерухомості), відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в розмірі 37000 доларів США з виплатою 11,9 відсотків річних на строк до 05 серпня 2038 року.
05 серпня 2008 року для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 0703/0808/71-154 між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договори поруки № 0803/0808/71-154-Р-1 та № 0703/0808/71-154-Р-2, за якими поручителі зобов`язалися відповідати за належне і своєчасне виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором як солідарні боржники.
25 травня 2012 року і 15 червня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк", ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Альфа-Банк" відповідно до чинного законодавства України були укладені договори купівлі-продажу прав вимоги, внаслідок чого всі права кредитора за кредитним договором і договорами поруки перейшли до ПАТ "Альфа-Банк".
Позивач вказував, що у зв`язку з порушеннями ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 01 травня 2015 року існує заборгованість за кредитом у сумі 28 459,81 доларів США, що за курсом НБУ на 01 травня 2015 року становить 598 988, 84 грн, за відсотками - 3 086,99 доларів США, що за курсом НБУ складає 64 971,36 грн, 10 533, 36 грн - пені.
ПАТ "Альфа-Банк" просило стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 674 482, 56 грн заборгованості за кредитним договором № 0703/0808/71-154 від 05 серпня 2008 року (598 988,84 грн за кредитом, 64 971,36 грн за відсотками, 10 533, 36 грн - пені).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2017 року в задоволенні позову ПАТ "Альфа-Банк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено ні факт набуття права вимоги за кредитним договором, ні розмір кредитної заборгованості.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 27 квітня 2017 рокуапеляційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк" задоволено частково. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2017 року скасовано і ухвалено нове, яким позов ПАТ "Альфа-Банк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором № 0703/0808/71-154 від 05 серпня 2008 року, укладеним з ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", розмір якої станом на 01 травня 2015 року становить 674 482,56 грн, із яких 598 988,84 грн за кредитом, 64 971,36 грн за відсотками і 10 533,36 грн - пені. В задоволенні інших позовних вимог відмовленою. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що фактичні обставини справи і зібрані у справі докази свідчать про набуття позивачем права вимоги за кредитним договором, боржником за яким є ОСОБА_1 . Докази виконання зобов`язань за кредитним договором шляхом сплати платежів ПАТ "Сведбанк" відповідачами не надано. Заборгованість за кредитним договором у визначеному банком розмірі через неналежне виконання позичальником зобов`язань з повернення кредиту колегія суддів вважала доведеною, у зв`язку з чим зробила висновок про необхідність задоволення позовних вимог ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 і стягнення 674 482, 56 грн.
При відмові у задоволенні позовних вимог банку про солідарне стягнення заборгованості з поручителів апеляційний суд вказав, що строк поруки у договорах поруки визначений сторонами до повного виконання позичальником своїх обов`язків. Досудова вимога про дострокове повернення кредиту вперше була направлена боржнику і поручителям 11 серпня 2014 року, повторна вимога із застереженням про звернення стягнення на предмет іпотеки - 22 вересня 2014 року. З позовом до суду банк звернувся у липні 2015 року. Аналіз фактичних обставин справи свідчить про те, що зобов`язання поручителів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за договорами поруки припинилися відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки досудова вимога про дострокове повернення кредиту була направлена 11 серпня 2014 року, а з позовом до суду банк звернувся у липні 2015 року, тобто після спливу шестимісячного строку.
Аргументи учасників справи
У липні 2017 року ПАТ "Альфа-Банк" через представника Ременюк Т. О.подало касаційну скаргу, в якій просило оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов банку задовольнити в повному обсязі. При цьому посилалося на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Сторонами було встановлено не тільки строк договору, але й строки виконання окремих зобов`язань. Вказухє, що строк виконання основного зобов`язання не настав, оскільки останній платіж ОСОБА_1 сплатив 09 вересня 2014 року, а тому з 10 квітня несплачена заборгованість вважається простроченою.
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржені рішення апеляційного суду залишити без змін. Заперечення мотивовані безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України банк змінив строк виконання основного зобов`язання й протягом шести місяців, починаючи від цієї дати був зобов`язаний пред`явити позов до поручителя.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині відмови в задоволенні позову банку до поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_3 . В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Рух справи
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.