Постанова
Іменем України
19 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 462/5514/15-ц
провадження № 61-18468св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Володимирівна, Залізничний відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 жовтня 2016 року у складі судді Колодяжного С. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 04 травня 2017 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус Київського МНО, нотаріус) Паракуда І. В., Залізничний відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Залізничний відділ ДВС міста Львів), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що 10 липня 2008 року між ним та Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк") було укладено кредитний договір № 1301/0708/98-026, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 46 000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних на строк до 09 липня 2018 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 05 лютого 2009 року між ним та ВАТ "Сведбанк" було укладено іпотечний договір, предметом якого є належна йому на праві власності квартира АДРЕСА_1 . 25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк") як правонаступником ВАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу, за яким права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами відступлені ПАТ "Дельта Банк". 01 червня 2013 року приватний нотаріус Київського МНО Паракуда І. В. вчинив виконавчий напис за реєстровим № 1227, яким запропоновано звернути стягнення на належну йому квартиру. Вважає, що виконавчий напис не підлягає виконанню через грубе порушення законодавства при його вчиненні. Всупереч положенням частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку", пункту 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України він не отримав від ПАТ "Дельта Банк" жодної письмової вимоги про усунення порушень кредитного договору. Крім того, відповідач зобов`язаний був надати, а нотаріус - перевірити, чи проводиться стягнення заборгованості в безспірному порядку, оскільки акт приймання-передачі кредитних файлів, який є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, не містить даних щодо нього і укладеного ним кредитного договору. Він не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, що, на його думку, також свідчить про відсутність підстав вважати заборгованість за кредитним договором безспірною. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати вищезазначений виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 12 жовтня 2016 року позов задоволено. Визнано виконавчий напис за реєстровим номером № 1227, вчинений 01 червня 2013 року приватним нотаріусом Київського МНО Паракудою І. В., таким що не підлягає виконанню. Вирішено питання щодо розподілу с удових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що у приватного нотаріуса Київського МНО Паракуди І. В. не було достатніх підстав для висновку про належне документальне підтвердження переходу до ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитним договором від 10 липня 2008 року № 1301/0708/98-026 та права звернути стягнення на належний позивачу предмет іпотеки, у зв`язку з чим виконавчий напис було вчинено без дотримання вимог законодавства про безспірність заборгованості.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 04 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" відхилено. Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 жовтня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У червні 2017 року ПАТ "Дельта Банк"подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 04 травня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що наявність описки в акті приймання-передачі кредитних файлів щодо по батькові позивача не може бути підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. ПАТ "Дельта Банк" надсилало досудову вимогу про необхідність погашення заборгованості на адресу, зазначену ОСОБА_1 у кредитному та іпотечному договорах, що підтверджується реєстром рекомендованих відправлень та фіскальним чеком.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Залізничного районного суду міста Львова.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
07 травня 2018 року справу № 462/5514/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судами встановлено, що 10 липня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1301/0708/98-026, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 46 000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних на строк до 09 липня 2018 року. В подальшому до вказаного договору сторонами вносилися зміни та доповнення шляхом укладення додаткових угод.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 05 лютого 2009 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, предметом якого є належна позивачу на праві власності квартира АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 11 іпотечного договору у випадку невиконання основного зобов`язання повністю або частково іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.
Пунктом 12.2 іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" як правонаступником ВАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу права вимоги за кредитами, за яким ПАТ "Сведбанк" передало (відступило) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, 01 червня 2013 року на підставі заяви ПАТ "Дельта Банк" приватним нотаріусом Київського МНО Паракудою І. В. було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 1227 про звернення стягнення на передану позивачем в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
У виконавчому написі запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації іпотечного майна, задовольнити вимоги ПАТ "Дельта Банк" в рахунок погашення заборгованості, яка утворилася за період з 25 травня 2012 року по 26 квітня 2013 року, в розмірі 48 079,97 доларів США, що еквівалентно 384 303,20 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 42 696,50 доларів США, заборгованість за процентами - 5 383,47 доларів США.