Постанова
Іменем України
15 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 569/10226/15-ц
провадження № 61-4703св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",
відповідач 1 - ОСОБА_1,
відповідач 2 - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду в складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О., Шимківа С. С. від 07 лютого 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 205 року публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 30 березня 2007 року між ним та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 07-159-КФ-2007, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит в сумі 43 500 дол. США зі сплатою 12,5% річних з кінцевим строком повернення 29 березня 2027 року. Цього ж числа між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки, відповідно до умов якого остання поручилася солідарно відповідати з позичальником за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань за вказаним кредитним договором. Оскільки ОСОБА_1 у порушення укладених з банком кредитних договорів належним чином не виконує своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів 19 908,16 дол. США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачами не визнається розрахунок заборгованості, існує невідповідність сплачених відповідачем сум такому розрахунку, а розмір суми заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідачів, та право вимагати сплату таких, належним чином не доведені, для проведення судово-економічної експертизи позивачем не надано ряд документів на підставі яких обчислена сума заборгованості, самостійно встановити дійсний розмір заборгованості за кредитним договором суд можливості не має, оскільки для цього необхідні спеціальні знання, якими він не володіє.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Універсал Банк" задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором № 07-159-КФ-2007 від 30 березня 2007 року, яка утворилася станом на 23 червня 2015 року у загальній сумі 19 123,42 дол. США та складається із заборгованості по тілу кредиту у сумі 18 344,41 дол. США, заборгованості за відсотками у сумі 779,01 дол. США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № 07-159-КФ-2007 від 30 березня 2007 року у розмірі 374,57 дол. США. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки прострочена заборгованість по тілу кредиту у ОСОБА_1 виникла з 10 серпня 2014 року, по відсотках - з 10 січня 2015 року, а позов про дострокове погашення кредиту було подано 20 липня 2015 року, то і вимоги до поручителя про стягнення заборгованості в солідарному порядку з позичальником підлягають до задоволення саме з 10 січня 2015 року. Банком було нараховано відсотки за користування кредитними коштами, виходячи із процентної ставки 12,5% річних, що не суперечить умовам укладених договорів та не призводить до порушення прав відповідачів.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційних скарг
У березні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року, у якій остання посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати зазначене судове рішення в частині задоволення позову та в цій частині залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що банк без її згоди, як поручителя підвищив відсоткову ставку, уклавши 24 березня 2008 року додаткову угоду, а тому відповідно до частини першої статті 559 ЦК України (чинної на час виникнення спірних правовідносин) порука є припиненою. Вважає припиненою поруку і з підстав, передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України (чинної на час виникнення спірних правовідносин), оскільки заборгованість по кредиту виникла в період з 10 грудня 2008 року по 09 січня 2009 року і банк протягом шести місяців вимог до неї не пред`явив.
У березні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення в частині задоволення позову, та в цій частині передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги факту про недопустимість звернення банку до суду із вимогами про дострокове виконання кредитних зобов`язань без проведення позасудового врегулювання спору. Апеляційний суд не перевіряв правильність розрахунку заборгованості відомостям виписок банку про суми погашення тіла кредиту та відсотків. Розрахунок заборгованості не може бути єдиним доказом, який підтверджує розмір наявної заборгованості.
Судове рішення апеляційного суду в частині відмови в позові до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзивів на касаційні скарги
У квітні 2019 року ПАТ "Універсал Банк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року без змін. Зазначає, що встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Таким чином апеляційним судом вірно застосовано положення частини другої статті 1050 ЦК України. Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується наданим позивачем розрахунком, у якому зазначено розмір виданого кредиту, суми сплачених позичальником платежів на виконання кредитного зобов`язання, розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, період і суми виникнення заборгованості. З урахуванням вказаного, банк вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 немає.
У квітні 2019 року ПАТ "Універсал Банк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року без змін. Зазначає, що підстав для задоволення касаційної скарги немає, доводи касаційної скарги не містять жодних обґрунтованих тверджень, які б вказували на хибність висновків суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 12 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано цивільну справу із Рівненського міського суду Рівненської області № 569/10226/15-ц.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 14 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказані справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 30 березня 2007 року між ОСОБА_1 та банком укладено кредитний договір № 07-159-КФ-2007 на суму 43 500 дол. США зі строком повернення до 29 березня 2027 року та сплатою відсотків 12,5% річних, цільове призначення - для придбання квартири.
Згідно з пунктом 4.5 договору сплата позичальником заборгованості по кредиту здійснюється відповідно до графіку погашення заборгованості по кредиту, що є додатком № 1 до кредитного договору та невід`ємною його частиною.
Також з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальником між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно умов якого вона взяла на себе солідарну відповідальність з боржником перед кредитором (пункт 4 договору поруки).
Кошти в розмірі 43 500 дол. СШП, що еквівалентно 219 675 грн одержані ОСОБА_1 30 березня 2007 року.
Останній платіж в рахунок погашення боргу по кредитному договору внесений 07 травня 2015 року. У подальшому кредит позичальником не погашався, унаслідок чого станом на 23 червня 2015 року виникла заборгованість в загальній сумі 19 908,16 дол. США, і яких: 18 718,98 дол. США - заборгованість по тілу кредиту; 779,01 дол. США - заборгованість за процентами; 410,17 дол. США - заборгованість за пенею.
Відповідно до пункту 10.3 кредитного договору банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені даним договором, а також відшкодування збитків, завданих банку, внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов даного договору, а позичальник зобов`язаний повернути банку суму заборгованості по кредиту, що залишилася, сплати процентів та штрафи, а також відшкодувати збитки, завдані банку серед іншого, якщо позичальник порушує терміни платежів, що встановлені даним договором.
У зв`язку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором, кредитор 24 лютого 2015 року надіслав позичальнику та поручителю вимогу про негайну сплату простроченої заборгованості за кредитним договором, у випадку невиконання якої термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання цієї вимоги.
Позивачем не надано доказів отримання відповідачами вимоги про дострокове погашення кредиту.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.