Постанова
Іменем України
15 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 295/17468/15-ц
провадження № 61-15911св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
представники відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа - відділ державної виконавчої служби Богунського району м. Житомира,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира в складі судді Слюсарчук Н. Ф. від 01 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області в складі колегії суддів: Талько О. Б., Товянської О. В., Гансецької І. А. від 19 грудня 2016 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 14 липня 2010 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до якого він передав останній у позику 30 000 дол. США. Оскільки відповідач належним чином не виконувала умови договору, він змушений був звернутися за захистом свого права до суду. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 квітня 2012 року зобов`язано ОСОБА_3 повернути йому 23 000 дол. США боргу за вказаним договором позики, а в разі відсутності цього майна - стягнути з неї заборгованість в сумі 183 818 грн. Указує, що вказане рішення перебуває на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Богунського району м. Житомира та було частково виконано ОСОБА_3, яка протягом періоду з лютого 2012 року по грудень 2015 року сплатила йому 5 819,81 дол. США, з урахуванням курсу да дату платежу. Однак внаслідок курсової різниці, пов`язаної із значним збільшенням курсу долара США по відношенню до національної валюти України, йому завдані збитки в розмірі 459 054,68 грн, які мають бути відшкодовані відповідачем.
З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1, уточнивши позовні, у яких просив його вимоги про стягнення 3% річних не розглядати, просив стягнути з ОСОБА_3 459 054,68 грн збитків за несвоєчасне виконання судового рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 01 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням судового рішення та зміною курсу долара і підстав вважати курсову різницю збитками у розумінні статті 22 ЦК України немає.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 19 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 01 листопада 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду про відмову в позові, зазначив про те, що коригування встановленої судом в національній валюті суми боргу в залежності від курсу іноземних валют не узгоджується з вимогами законодавства.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 01 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 19 грудня 2016 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані до виниклих правовідносин норми статей 526, 599 ЦК України, та не застосували норми статей 11, 22, 533, 611, 623 ЦК України.
Узагальнені доводи заперечення на касаційну скаргу
У лютому 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, у яких просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Указує, що оскаржувані судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування з мотивів, викладених у касаційній скарзі, немає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 295/17468/15-ц з Богунського районного суду м. Житомира.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Указана справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 квітня 2012 року зобов`язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 23 000 дол. США основного боргу за договором позики від 14 липня 2010 року та 172 дол. США - 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язання. В разі відсутності зазначеного майна стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за договором позики від 14 липня 2010 року в сумі 183 818 грн, з яких: 182 453 грн - сума основного боргу, 1 365 грн - три проценти річних за несвоєчасне виконання зобов`язання.
На підставі вказаного рішення 18 травня 2012 року Богунським районним судом м. Житомира виданий виконавчий лист, який з 23 травня 2012 року перебуває на виконанні у Богунському відділі державної виконавчої служби м. Житомира.
Судом першої інстанції досліджувались матеріали виконавчого провадження № 533/20, які містять дані про те, що ОСОБА_3 на даний час не виконала рішення суду в повному обсязі, а сплатила на рахунок позивача 98 236,41 грн.
ОСОБА_1 звертаючись до суду з указаним позовом вважав наявними правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача різниці курсових коливань, оскільки вважав це збитками у розумінні статті 22 ЦК України.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.