ПОСТАНОВА
Іменем України
22 серпня 2019 року
Київ
справа №288/1557/16-а
касаційне провадження №К/9901/43059/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стеценка С.Г., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Попільнянського районного суду Житомирської області від 15.03.2017 (головуючий суддя: Зайченко Є.О.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 (головуючий суддя: Шидловський В.Б., судді: Капустинський М.М., Мацький Є.М.) у справі №288/1557/16-а за позовом ОСОБА_1 до Завідувача Попільнянського районного відділення Державної установи "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я" Орловської Наталії Андріївни про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців відділу економічного розвитку Попільнянської районної державної адміністрації Ярош Алли Володимирівни, Завідувача Попільнянського районного відділення Державної установи "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я" Орловської Наталії Андріївни, в якому просив:
визнати незаконною реєстрацію припинення юридичної особи без узаконених процедур, без ліквідаційного балансу або без передавального акта;
відшкодувати моральну шкоду у розмірі дві мінімальні заробітні плати.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що припинення юридичної особи - Державного закладу "Попільнянська районна санітарно-епідеміологічна станція" здійснено з порушенням ліквідаційної процедури, а саме: без затвердження Ліквідаційного балансу. Позивач наполягає, що у спірному випадку має місце саме реорганізація підприємства, відповідно із встановленням правонаступника, а не ліквідація юридичної особи. Своє порушене право позивач обґрунтовує сплатою ліквідованою юридичною особою пенсійних внесків не в повному обсязі, що відповідно вплинуло на розмір його пенсії. Також позивач вказав на те, що незаконне проведення припинення юридичної особи завдало йому моральних та душевних страждань, що виразились у погіршенні стану здоров`я, а тому просив суд відшкодувати моральну шкоду у розмірі дві мінімальні заробітні плати.
Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 15.03.2017 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконною реєстрацію припинення юридичної особи без узаконених процедур, без ліквідаційного балансу або без передавального акта та відшкодування моральної шкоди заявлених до Державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців відділу економічного розвитку Попільнянської районної державної адміністрації Ярош Алли Володимирівни.
Постановою Попільнянського районного суду Житомирської області від 15.03.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з недоведеності позивачем порушення спірними правовідносинами його прав та охоронюваних законом інтересів. Суд апеляційної інстанції встановив, що державна реєстрація припинення юридичної особи проведена з дотриманням процедури, встановленої Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" на підставі належних документів, вичерпний перелік яких встановлений законодавством. З огляду на ненадання доказів причинного зв`язку між діями відповідача та душевними і фізичними стражданнями позивача, підстави для відшкодування моральної шкоди - відсутні.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, у якій просив суд касаційної інстанції скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Скаржник вказав, що відповідачем подано державному реєстратору недостовірні дані щодо юридичної особи, а саме те, що така ліквідується, в той час, як фактично, на думку скаржника, мало місце припинення юридичної особи шляхом зміни її організаційно-правової форми. До державної реєстрації подано неповний комплект документів, а тому реєстрація припинення юридичної особи здійснена з порушенням вимог законодавства.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 17.07.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судами, перевірив правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що 27.03.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №1271110013000189 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - Державного закладу "Попільнянська районна санітарно-епідеміологічна станція" (код ЄДРПОУ 05396344).
Вважаючи дії з проведення припинення юридичної особи протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України (у редакції чинній на момент розгляду судами справи) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 6 КАС України (у наведеній вище редакції) встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.