ПОСТАНОВА
Іменем України
20 серпня 2019 року
Київ
справа №200/11376/18-а
адміністративне провадження №К/9901/16645/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Олендер І. Я., Усенко Є. А.,
за участю секретаря судового засідання Хом`яка О.А.,
учасники справи: представник позивача - Можарова З.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "VIP Бетон" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року (суддя Зеленов А.С.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року (судді Сіваченко І.В., Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А.) у справі № 200/11376/18-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "VIP Бетон" до Головного управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИЛА:
У жовтні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "VIP Бетон" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі -ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 серпня 2018 року № 0117114603 про застосування штрафу у розмірі 20 % на суму 201 784,25 грн. № 0117204603 про застосування штрафу у розмірі 10% на суму 72 478,56 грн. (т.1 а.с. 4-7).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що застосування до позивача штрафів за затримку сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість на підставі акта камеральної перевірки від 9 серпня 2018 року №1479/05-99-46-03/34798371 з питання порушення граничних строків сплати узгоджених сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 30 грудня 2014 року по 23 липня 2018 року є протиправним з огляду на порушення відповідачем приписів податкового законодавства.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 31 серпня 2018 року № 0117114603 форми "Ш" у частині визначення Товариству податкового зобов`язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 34 226,60 грн як таких, що застосовані до позивача поза межами законодавчо визначеного строку давності, який складає 1095 днів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із судовими рішеннями, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив суд скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередній інстанцій норм матеріального та процесуального права. Товариство вказало, що у зв`язку із внесенням Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII змін до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі -ПК України) лише з 1 січня 2017 року податковий орган має право проводити камеральні перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах з січня місяця 2017 року. Натомість, на думку позивача, до подій 2014-2016 років не може бути застосована норма закону, яка була прийнята пізніше, ніж дата сплати грошових зобов`язань. Проте, предметом камеральної перевірки, за висновками якої прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, була не податкова звітність, а саме своєчасність сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість за період з грудня 2014 року по липень 2018 року, що має бути предметом не камеральної, а документальної перевірки.
24 червня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просив суд касаційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають повною мірою.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 9 серпня 2018 року відповідачем була проведена камеральна перевірка позивача щодо питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 30 грудня 2014 року по 23 липня 2018 року, за результатами якої було складено акт від 9 серпня 2018 року № 1479/05-99-46-03/34798371. За висновками акта перевірки було встановлено несвоєчасність сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість: по деклараціях за періоди листопад 2014 року лютий 2015 року, травень 2015 року, червень 2015 року, вересень 2015 року лютий 2018 року, у загальній сумі 996415,25 грн з затримкою більше 30 календарних днів та на суму 724785,60 грн з затримкою до 30 календарних днів; по уточнюючим розрахункам з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок; по податковому повідомленню-рішенню у загальній сумі 2270 грн, із затримкою більше 30 календарних днів.
На підставі висновків вказаного акта перевірки, керуючись статтею 126 ПК України, 31 серпня 2018 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0117114603 форми "Ш", яким Товариству визначено податкове зобов`язання зі сплати штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 201784,25 грн, та № 0117204603 форми "Ш", яким Товариству визначено податкове зобов`язання зі сплати штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 72478,56 грн.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.
Пунктом 76.3 статті 76 цього Кодексу зазначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Згідно пункту 102.1 статті 102 ПК України, яка регулює строки давності та їх застосування, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.