ПОСТАНОВА
Іменем України
21 серпня 2019 року
Київ
справа №161/10420/14-а (2-а/161/470/14)
адміністративне провадження №К/9901/11875/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,
розглянув в порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області, Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області про визнання дій щодо самовільного припинення виконання рішення суду протиправними, скасування постанови старшого державного виконавця та зобов`язання поновити виконання судового рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 вересня 2014 року, прийняту у складі судді Присяжнюка Л. М., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: Обрізко І. М. (головуючий), Кухтея Р. В., Сапіги В. П.
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області, Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області, в якому просив:
1.1. скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області від 28.03.2014;
1.2. зобов`язати начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області відновити виконавче провадження за виконавчим листом;
1.3. визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області щодо самовільного припинення виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.02.2011 року за виконавчим листом протиправними;
1.4. зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області перерахувати та призначити ОСОБА_1, як інваліду війни 2-ої групи, пенсіонеру ОВС України основну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірах відповідно до виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.12.2013 року № 2а-3487/11/0308, з 23.07.2011 року та в подальшому.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що повернення виконавчого документу стягувачу було передчасним, оскільки судове рішення у справі №2а-3487/11/0308 не виконане, його пенсія не була перерахована та призначена з 23.07.2011 та в подальшому у розмірах відповідно до виконавчого листа.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.02.2011 у справі №2а-3487/11/0308, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2013, визнано дії УПФУ в м. Луцьку Волинської незаконними та зобов`язано УПФУ в м.Луцьку Волинської області перерахувати та призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч.4 ст. 54, ст.ст. 50, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" по другій групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію інваліду ІІ-ї групи внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 75 % мінімальної пенсії у зв`язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком з врахуванням виплачених сум.
4. 12.12.2013 на підставі вищевказаної постанови, Луцьким міськрайонним судом Волинської області було видано виконавчий лист в частині зобов`язання УПФУ в м. Луцьку Волинської області перерахувати та призначити ОСОБА_1 пенсію у визначених постановою розмірах.
5. На підставі вищевказаного виконавчого листа, 12.03.2014 постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області Коритнюка Р.О. було відкрито виконавче провадження, надано строк добровільного виконання рішення суду до 19.03.2014.
6. Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.03.2014 року виконавчий документ - виконавчий лист № 2а-3487/11/0308 виданий 12.12.2013 Луцьким міськрайонним судом Волинської області, був повернутий стягувачеві - позивачу. Як вбачається із вищевказаної постанови сума нарахована згідно судового рішення 46223,83 грн. включена у відомість на виплату пенсії та при надходженні коштів із Державного бюджету будуть виплачені Пенсійним фондом. Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Через відсутність фінансового ресурсу територіальний орган Пенсійного фонду України не має можливості провести виплату нарахованих коштів. Разом з цим, стаття ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження", передбачає, що до відповідальності притягуються посадові особи за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, а постанови про накладення штрафу на посадових осіб територіального органу Пенсійного фонду України не виносилися.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Луцький міськрайонний суд Волинської області постановою від 8 вересня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
8. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за рішенням суду, на підставі якого видано виконавчий лист, УПФУ в м. Луцьку зобов`язано перерахувати та призначити ОСОБА_1 пенсію, а не виплатити суму, що й було зроблено.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
9. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати такі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
10. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи.
10.1. Зокрема, скаржник вказує, що суди не врахували, що виконавчий документ був виконаний лише частково, оскільки спірні кошти були лише нараховані боржником, однак пенсія в розмірах, визначених рішенням суду не була призначена позивачу, а тому у державного виконавця не було жодних підстав передчасно, без виконання усіх виконавчих дій повертати позивачу виконавчий документ без його повного виконання. Крім того, позивач зазначає, що резолютивна частина судового рішення у справі №2а-3487/11/0308 від 15.02.2011 містить майнову вимогу, а саме "призначити пенсію", що зобов`язує державного виконавця подати до суду заяву про зміну способу та порядку виконання рішення та стягнення нарахованих сум та призначення пенсії у розмірах згідно виконавчого листа. При цьому, скаржник звертає увагу, що рішення суду виконано лише частково, оскільки пенсія позивачу відповідно до виконавчого листа, в якому не зазначено кінцевої дати, не була перерахована та призначена з 23.07.2011 та в подальшому.
11. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
V. Джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
12. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Спірні правовідносини на час їх виникнення врегульовані Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV), відповідно до статті першої якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
14. Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
15. Частиною 2 статті 25 Закону N 606-XIV передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
16. Виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, здійснюється відповідно до статті 75 Закону N 606-XIV.
Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
17. Водночас, відповідно до п.9 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
18. Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
VI. Висновок Верховного Суду
19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
21. З матеріалів справи вбачається, що у виконавчому листі Луцького міськрайонного суду Волинської області №2-а-3487/11/0308 від 12 грудня 2013 року зазначена резолютивна частина рішення суду, а саме "Зобов`язати УПФУ в м. Луцьку Волинської області перерахувати та призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч.4 ст. 54, ст.ст. 50, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" по другій групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію інваліду ІІ-ї групи внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 01.11.2010 з наступним перерахунком розміру вказаної пенсії у зв`язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком з врахуванням виплачених сум".
22. З наведеного вбачається, що даний виконавчий лист має лише зобов`язальний характер і не містить жодних посилань про стягнення або виплату перерахованої на користь ОСОБА_1 коштів.
23. Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, а саме довідкою УПФУ в м. Луцьку Волинської області від 01.07.2014 №5197, позивачу відповідно до виконавчого листа №2а-3487/11/0308 від 12.12.2013 проведено нарахування пенсії у визначених постановою суду розмірах. Доплата в сумі 46223 грн. 83 коп. за період з 01.11.2010 по 23.07.2011 включено в додаткові відомості на виплату пенсій за червень місяць 2014 року.
24. Отже, рішення суду було виконано в повному обсязі.
25. Щодо посилань скаржника на те, що державним виконавцем не враховано, що рішення суду виконано лише частково, оскільки пенсія позивачу відповідно до виконавчого листа, в якому не зазначено кінцевої дати, не була перерахована та призначена з 23.07.2011 та в подальшому, колегія суддів зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 4 червня 2011 року № 3491-VI, який набрав чинності 19 червня 2011 року, зокрема пунктом 7 частиною 1 зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частиною 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.