ПОСТАНОВА
Іменем України
22 серпня 2019 року
м. Київ
справа №130/3377/15-а
адміністративне провадження №К/9901/13421/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 130/3377/15-а
за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жмеринському районі Вінницької області (далі - Відділення виконавчої дирекції Фонду, Фонд відповідно) про визнання постанови в частині незаконною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду
на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24.02.2016, ухвалену у складі судді Шепеля К.А. та
ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Полотнянка Ю.П., суддів Загороднюка А.Г., Драчук Т.О., -
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 25.12.2015 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати незаконною постанову Відділення виконавчої дирекції Фонду від 10.08.2015 № 0202/41/41.1/9 в частині призначення йому, як потерпілому від нещасного випадку на виробництві, одноразової допомоги в розмірі 10 353 грн;
зобов`язати Відділення виконавчої дирекції Фонду здійснити доплату суми одноразової страхової виплати (допомоги) у зв`язку з стійкою втратою професійної працездатності в розмірі 72 471 грн.
Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 25.12.2014 з ним стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого висновком медико-соціальної комісії (далі - МСЕК) від 08.07.2015 йому визначено 50 % втрати професійної працездатності. На момент страхового випадку, тобто нещасного випадку, який стався з ним, діяв Закон України від 23.09.1999 № 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV) в його редакції до 01.01.2015, частина друга статті 34 якого передбачала проведення одноразової страхової виплати такому потерпілому із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду. При таких розрахунках ця сума становить 82 824 грн, а відповідач виплатив йому тільки 10 353 грн.
2. Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області постановою від 24.02.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016, задовольнив позовні вимоги.
3. 17.05.2016 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Відділення виконавчої дирекції Фонду, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24.02.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.07.2016 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
5. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
6. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
7. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. У справі, яка розглядається суди встановили, що 25.12.2014 із позивачем стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження.
Про цей нещасний випадок на виробництві свідчать акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) 25.12.2014 та акт № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 03.04.2015.
Відповідно до довідки МСЕК від 08.07.2015 ОСОБА_1 установлено 50 % втрати працездатності та надана ІІІ група інвалідності безстроково.
Згідно із постановою від 10.08.2015 № 0202/41/41.1/9 ОСОБА_1 призначено одноразову допомогу у зв`язку із стійкою втратою професійної працездатності в розмірі 10 353 грн.
Відділення виконавчої дирекції Фонду при виплаті ОСОБА_1 одноразової допомоги у зв`язку із стійкою втратою професійної працездатності керувалось статтею 42 Закону № 1105-XIV в редакції, яка діє з 01.01.2015 відповідно до Закону України від 28.12.2014 № 77-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" (далі - Закон № 77-VIII): 17 Х 1218, 00 грн (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб) = 10 353, 00 грн.
Згідно із розрахунками позивача, ця сума повинна визначатись, виходячи зі статті 34 Закону № 1105-XIV в редакції, яка діяла до 01.01.2015, а саме: 4786, 39 грн (середньомісячний заробіток потерпілого) Х 50% (відсоток втрати потерпілим професійної працездатності) = 239 319,5 грн. При максимальній величині бази нарахування (1218 Х 17) Х 4 = 82 824 грн.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у позивача виникло право на страхове відшкодування саме 25.12.2014, коли з ним стався нещасний випадок на виробництві, а відтак спірні правовідносини, повинні регулюватися Законом № 1105-XIV в редакції, яка діяла до 01.01.2015, тому взято до уваги розрахунки одноразової допомоги, які надані позивачем і відповідають вимогам статті 34 зазначеного Закону у вказаній редакції.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що право на отримання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Отже право позивача на відповідні страхові виплати настало з 08.07.2015.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
12. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Спірні правовідносини регулюються Законом № 1105-XIV. При цьому в контексті даних правовідносин необхідно дослідити редакції вказаного закону до 01.01.2015 - дати набрання чинності Законом № 77-VIII, яким Закон № 1105-XIV викладено в новій редакції, та після вказаної дати.