ПОСТАНОВА
Іменем України
21 серпня 2019 року
Київ
справа №461/560/14-а
адміністративне провадження №К/9901/7754/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Ірокс" до Львівської міської ради, за участю третьої особи - Автогаражного кооперативу № 15 Галицького району м. Львова про визнання протиправними та скасування рішення суб`єкта владних повноважень за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду міста Львова у складі судді Волоско І.Р. від 29 липня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ніколіна В.В., Гінди О.М., Качмара В.Я. від 07 червня 2016 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Ірокс" (далі - ПАТ "Ірокс", позивач) звернулося до суду з позовом до Львівської міської ради (далі - відповідач), третя особа - Автогаражний кооператив № 15 Галицького району м. Львова (далі - АГК № 15, третя особа), у якому просила визнати протиправною та скасувати ухвали Львівської міської ради № 3397 від 11 березня 2010 року "Про відміну рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 18 лютого 1988 року № 63".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваною хвалою відмінено рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 18 лютого 1988 року № 63 "Про відвід Автогаражному кооперативу № 15 Ленінського району земельної ділянки в комунальній зоні масиву "Сихів" площею 1,7 га для будівництва 2-х 5-ти поверхових гаражів - стоянок". Позивач вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, Львівська міська рада вийшла за межі наданих їй Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельного кодексу України повноважень; вважає безпідставними доводи міської ради щодо несплати земельного податку кооперативом, оскільки згідно акта перевірки Державної податкової інспекції (ДПІ) у Галицькому районі м. Львова від 04 лютого 1999 року № 23-237/83, податковими розрахунками по сплаті земельного податку, платіжним дорученням № 7 від 23 квітня 2010 року, довідкою ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 27 грудня 2013 року, земельний податок повністю сплачений за період з 2007 року по 2023 рік; заборгованості по його сплаті немає. Факт освоєння земельної ділянки підтверджується відповідними актами виконаних робіт з будівництва багатоповерхових гаражів та об`єктів нерухомості (житлових будинків) на вул. Антонича у м . Львові на загальну суму 5 309 848,80 грн. Крім цього, позивач зазначає, що на даній земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомості, які є власністю позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 29 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до пункту 15 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп /2009 від 16 квітня 2009 року зазначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Галицького районного суду м. Львова від 29 липня 2014 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Львівська міська рада звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 07 липня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 461/560/14-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 29 липня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року суддею-доповідачем Берназюком Я.О.
Від Львівської міської ради надійшло клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення розгляду справи у касаційному порядку. Крім того, від ПАТ "Ірокс" разом із запереченням на касаційну скаргу подано клопотання про забезпечення участі у касаційному розгляді справи у судовому засіданні. У задоволенні цих клопотань було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2019 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 63 від 18 лютого 1988 року Автогаржному кооперативу № 15 Галицького району м. Львова відведено земельну ділянку в комунальній зоні масиву "Сихів" площею 1,7 га для будівництва 2-х 5-ти поверхових гаражів - стоянок на 1260 - 1300 автомобілів.
08 серпня 1990 року Головним Управлінням архітектури і містобудування ВК Львівської міської ради погоджено робочий проект багатоповерхової автостоянки для АГК № 15.
27 січня 1994 року АГК № 15 отримав дозвіл на будівництво 2-х 5-ти поверхових гаражів - стоянок у комунальній зоні масиву "Сихів" по вул. Антонича у м. Львові. На виконання вищезазначеного рішення АГК № 15 Галицького району м. Львова було належним чином та в повному обсязі виконані всі необхідні роботи та виготовлено технічну документацію, яка необхідна для безпосереднього здійснення будівництва.
Після отримання дозволу на будівництво АГК № 15 Галицького району м. Львова позивач здійснив будівельні роботи, спрямовані на спорудження об`єктів нерухомості. Факт підтвердження вищезазначених будівельних робіт на загальну суму 5 309 848,80 грн було встановлено і підтверджено під час розгляду судової справи № 2а-973/10 в Галицькому районному суді м. Львова.
24 лютого 2006 року згідно рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради АГК № 15 Галицького району м. Львова надано право на будівництво на даній земельній ділянці також і об`єктів житлової нерухомості, на виконання вищезазначеного рішення були розроблені і отримані відповідні дозвільні документи, технічні умови на інженерне забезпечення об`єктів нерухомості (електропостачання, водопостачання, газопостачання).
ПАТ "Ірокс", як пайовик та виконавець будівельно - монтажних робіт, виконав відповідні будівельні роботи по вул. Антонича,8а у м. Львові на загальну суму більше двадцяти мільйонів гривень, що підтверджується актами робіт, копії яких приєднані до матеріалів справи.
11 березня 2010 року ухвалою Львівської міської ради відмінено рішення виконавчого комітету від 18 лютого 1988 року № 63 "Про відвод автогаражному кооперативу № 15 Ленінського району земельної ділянки в комунальній зоні масиву "Сихів", площею 1,7 га для будівництва 2-х 5-ти поверхових гаражів - стоянок з підстав систематичної несплати коштів за користування земельною ділянкою, а також не освоєння протягом 20 років земельної ділянки.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що ПАТ "Ірокс" не є учасником правовідносин, що склались між Львівською міською радою та АГК № 15 стосовно виділення останньому земельної ділянки, відтак, вважає, що права та інтереси позивача не можуть бути порушено оскаржуваним рішенням. На цій підставі та з посиланням на правову позицію Верховного суду України, що викладена у постанові від 16 червня 2015 року у справі № 2-а-9505/10/1370 (провадження № 21-24а15), скаржник вважає, що позивач не мав права звертатися до суду із позовом.
Крім того скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що зі змісту рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року, яким суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення, вбачається, що органу місцевого самоврядування дозволяється скасовувати власні рішення та вносити до них зміни, якщо суб`єкти правовідносин, які виникли у зв`язку з їх прийняттям не заперечують проти їх зміни або припинення. Зазначає, що оскільки АГК № 15, щодо якого прийнято оскаржуване рішення у судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції не заперечував проти прийняття оскаржуваної ухвали, відтак, вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у Львівської міської ради скасовувати у даному випадку рішення органу місцевого самоврядування є неправильним.
Від ПАТ "Ірокс" надійшло заперечення на касаційну скаргу Львівської міської ради, у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зазначає також, що доводи скаржника щодо того, що права ПАТ "Ірокс" у спірних правовідносинах не порушено, є необґрунтованими, оскільки, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є пайовиком будівництва на земельній ділянці по вул. Антоновича у м. Львові . Також у запереченні міститься посилання на наявність судового спору між АГК № 15 та Львівською міською радою з приводу спірної ухвали, що спростовує доводи скаржника про те, що АГК № 15 не заперечує проти скасування Львівською міською радою рішення виконкому від 1988 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Галицького районного суду м. Львова від 29 липня 2014 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Повноваження Львівської міської ради у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.