ПОСТАНОВА
Іменем України
22 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 826/19418/15
адміністративне провадження № К/9901/12911/18, К/9901/12912/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/19418/15
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Заступника Міністра - керівника апарату Міністерства юстиції України Іванченко Оксани Павлівни про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (у складі колегії суддів: Кротюк О. В., Літвінова А. В., Мазур А. С.) від 04 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Василенко Я. М., Кузьменко В. В., Шурко О. І.) від 29 березня 2016 року,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, заступника Міністра - керівника апарату Міністерства юстиції України Іванченко О. П., в якому просила:
- визнати незаконною бездіяльність та ухиляння Міністерства юстиції України під керівництвом Міністра юстиції Петренка Павла Дмитровича, заступника Міністра-керівника апарату Міністерства юстиції України Іванченко Оксани Павлівни, що проявилися у довготривалому невиконанні законних вимог головного державного виконавця Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Бойко О. М. від 25 червня 2015 року № 13859-0-33-15/2-24/1 та від 20 липня 2015 року № 13859-0-33-15/2-24/1 про зобов`язання Міністерство юстиції України надати документальне підтвердження здійснення повторного розрахунку/конвертації грошових коштів 1700 євро за курсом на день здійснення платежу, які мають бути перераховані (сплачені) ОСОБА_1 згідно рішення Європейського суду з прав людини № 25476/02 від 15 лютого 2007 року;
- зобов`язати Міністерство юстиції України під керівництвом Міністра юстиції Петренка Павла Дмитровича, заступника Міністра-керівника апарату Міністерства юстиції України Іванченко Оксану Павлівну вжити невідкладних заходів для/щодо виконання законних вимог головного державного виконавця Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Бойко О. М. від 25 червня 2015 року № 13859-0-33-15/2-24/1 та від 20 липня 2015 року № 13859-0-33-15/2-24/1 про зобов`язання Міністерство юстиції України надати документальне підтвердження здійснення повторного розрахунку/конвертації грошових коштів 1700 євро за курсом на день здійснення платежу, які мають бути перераховані (сплачені) ОСОБА_1 згідно рішення Європейського суду з прав людини № 25476/02 від 15 лютого 2007 року;
- зобов`язати відповідачів подати суду звіт про виконання постанови суду протягом десяти днів з дня набрання постанови законної сили.
2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року, частково задоволено адміністративний позов.
Визнано протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо не виконання законних вимог головного державного виконавця Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Бойко О. М. від 25 червня 2015 року № 13859-0-33-15/2-24/1 та від 20 липня 2015 року № 13859-0-33-15/2-24/1 про зобов`язання Міністерство юстиції України надати документальне підтвердження здійснення повторного розрахунку/конвертації грошових коштів 1700 євро за курсом на день здійснення платежу, які мають бути перераховані (сплачені) ОСОБА_1 згідно рішення Європейського суду з прав людини № 25476/02 від 15 лютого 2007 року.
В іншій частині позову - відмовлено.
Присуджено на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 24,36 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.
3. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 19 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2016 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 15 квітня 2016 року Міністерство юстиції України звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних у повному обсязі.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2016 року відкрито провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України.
7. 06 травня 2016 року до Вищого адміністративного суду України від Міністерства юстиції України надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги поданої 15 квітня 2016 року, в яких відповідач просить врахувати зазначені пояснення та задовольнити касаційну скаргу, а касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
10. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. 31 січня 2018 року касаційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі № 826/19418/15 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Білоус О. В. - головуючий суддя, Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г.).
12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 545/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.
13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 травня 2019 року, визначено склад суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
14. Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2019 року справу прийнято до провадження; відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі, в якості третіх осіб Комітету Міністрів Ради Європи, Департаменту виконання рішень Європейського суду з прав людини, Європейського суду з прав людини, Міністерство закордонних справ України; закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
15. Станом на 21 серпня 2019 року інших відзивів або заперечень на касаційні скарги до Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду не надходили.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що головним державним виконавцем Бойко О. М. скеровано вимоги державного виконавця 25 червня 2015 року № 13859-0-33-15/2-24/1 та 20 липня 2015 року № 13859-0-33-15/2-24/1, якими від Міністерства юстиції України вимагалося надати документальне підтвердження здійснення повторного розрахунку/конвертації грошових коштів 1700 євро, які мають бути перераховані ОСОБА_1 згідно рішення Європейського суду з прав людини № 25476/02 від 15 лютого 2007 року.
17. ОСОБА_1 скерувала до Міністерства юстиції України запит від 03 серпня 2015 року, яким просила надати інформацію та копію результату виконання Мін`юстом або невиконання вимог державного виконавця.
18. За наслідком розгляду зазначеного запиту ОСОБА_1 відповідач за підписом заступника міністра - керівника апарату надав відповідь № ПІ-П-2591/16 від 21 серпня 2015 року, відповідно до змісту якої заявника повідомлено, що з метою запобігання дій, які можуть спричинити збиток державі, питання щодо сплати грошових коштів, які мають бути перераховані згідно рішення Європейського суду з прав людини, буде вирішено після роз`яснення Окружним адміністративним судом міста Києва постанови від 24 листопада 2014 року у справі № 826/15694/14 та поновлення відповідного провадження.
19. Позивач вважає зазначене вище незаконною бездіяльністю відповідачів щодо виконання вимог державного виконавця, що в свою чергу, порушує її права як стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15 лютого 2007 року № 25476/02, з огляду на що, звернулась з адміністративним позовом до суду.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 зазначили, що відповідачами в порушення ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" протиправно допущено неправомірну бездіяльність щодо виконання вимог державного виконавця від 25 червня 2015 року № 13859-0-33-15/2-24/1 та 20 липня 2015 року № 13859-0-33-15/2-24/1, оскільки вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов`язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України, а невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом
21. Також суди зазначили, що не знайшли свого підтвердження доводи відповідачів про необхідність вирішення питань позивача у порядку встановленому законом для судового контролю, зокрема в порядку ст. 267 КАС України (у редакції, що діяла на час розгляду справи у суді відповідної інстанції), оскільки такий порядок застосовується до рішень, прийнятих судом в порядку КАС України, а не Європейським судом з прав людини.
22. Крім того, суди зазначили, що наявність/відсутність роз`яснення судового рішення у справі № 826/15694/15 не створює обставин обґрунтованої та очевидної неможливості виконання вимог державного виконавця від 25 червня 2015 року № 13859-0-33-15/2-24/1 та 20 липня 2015 року № 13859-0-33-15/2-24/1 або втрату такими ознак обов`язковості, забезпеченої нормами закону правової і демократичної держави - Україна.
23. Щодо позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, то суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зобов`язання вжиття заходів щодо Міністерства та заступника Міністра є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу, а суд не може підміняти державного виконавця, як посадової особи, яка здійснює безпосередньо виконання рішення Європейського суду з прав людини та вживає встановлені Законом заходи у разі невиконання таких вимог.
24. Також, суди дійшли висновку, що вимоги державного виконавця від 25 червня 2015 року № 13859-0-33-15/2-24/1 та від 20 липня 2015 року № 13859-0-33-15/2-24/1 були адресовані Мін`юсту, відтак позовні вимоги в частині бездіяльності відносно заступника Міністра - керівника апарату ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
25. Скаржник, ОСОБА_1, у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі в цій частині.
26. Зокрема, скаржник зазначила, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що виконання законних вимог державного виконавця є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу, оскільки відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та інших нормативно-правових актів, що регулюють виконання рішень ЄСПЛ, суди повинні були перевірити/встановити наявність факту ухиляння відповідачів щодо невиконання вимог державного виконавця та задовольнити позовні вимоги.
27. Міністерство юстиції України, у касаційній скарзі також не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі в цій частині.