ПОСТАНОВА
Іменем України
21 серпня 2019 року
м.Київ
справа №360/137/19
адміністративне провадження №К/9901/17163/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року (суддя: Смішлива Т.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року (судді: Міронова Г.В., Сіваченко І.В., Геращенко І.В.) у справі №360/137/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Старобільський молокозавод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про скасування вимоги,
в с т а н о в и в :
ПАТ "Старобільський молокозавод" звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області), в якому просило визнати нечинною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2018 року № Ю-15454-17.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи.
Так, зокрема, відповідач зазначає, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов`язків до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, за умови подання відповідної заяви та сертифіката Торгово-Промислової палати України.
Проте, під час вирішення даного спору судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що на дату складання спірного рішення заява та сертифікат Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс мажорних обставин, позивачем до ГУ ДФС у Луганській області не надавались.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ПАТ "Старобільський молокозавод" перебуває на обліку як платник податків у Сєвєродонецькому управлінні ГУ ДФС в Луганській області, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, 23-Б.
Згідно відомостей інтегрованої картки платника зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 30.11.2018 заборгованість ПАТ "Старобільський молокозавод" із самостійно нарахованих зобов`язань у період з серпня 2016 року по жовтень 2018 року становила 2 159 992,91 грн.
На підставі даних інтегрованої картки ГУ ДФС у Луганській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2018 № Ю-15454-17 на суму 2 159 992,91 грн., яка складається виключно з недоїмки єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Позивач, вважаючи таку вимогу протиправною, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу спірної вимоги, оскільки позивач у вказаний період за законом був звільнений від обов`язків платника єдиного внеску щодо своєчасного нарахування та його своєчасної сплати, а орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника в цей період.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) .
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464.
Частиною восьмою цієї статті встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
В свою чергу, 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято закон "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який набув чинності 15.09.2014 року (далі - Закон № 1669).
Закон №1669-VІІ прийнято з метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Підпунктом 8 пункту 4 ст. 11 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 було доповнено пунктом 9- 3 наступного змісту:
"Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.