ПОСТАНОВА
Іменем України
22 серпня 2019 року
м. Київ
справа №806/2180/18
адміністративне провадження №К/9901/3389/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 (колегія суддів у складі головуючого судді Ватаманюка Р.В., Сторчака В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М.)
у справі №806/2180/18
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат,
про визнання протиправним та скасування п. 7 рішення від 02.03.2018 №26, зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу.
I. РУХ СПРАВИ
1. 16.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 7 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи з 10.06.2015 внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02.03.2018 №26;
- зобов`язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 10.06.2015 відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 з урахуванням виплаченого страхового відшкодування з обов`язкового державного страхування Міністерства оборони України.
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2018, прийнято нову постанову про задоволення позову.
3. У поданій касаційній скарзі Міністерство оборони України із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини А 1792 від 31.08.2000 № 73 ОСОБА_1 звільнено зі служби у відставку за станом здоров`я.
5. За результатами огляду ВЛК військової частини позивачу видано свідоцтво про хворобу № 73 від 16.05.2000, яким встановлено, що позивач непридатний до військової служби у мирний час та обмежено здатний у воєнний.
6. Довідкою МСЕК серія 2-18 ЖИЗ №078916 від 11.03.2002 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків на ЧАЕС. Дату чергового перегляду встановлено 25.02.2005.
7. 26.07.2002 позивач отримав виплату страхового відшкодування з обов`язкового страхування військовослужбовців у сумі 1840 грн. за втрату 40% працездатності.
8. Довідками МСЕК серії ЖИК №055917 від 22.02.2005 та серії ЖИК №005387 від 25.02.2008, за результатами повторних обстежень позивачу продовжувалась ІІІ група інвалідності.
9. Згідно довідки МСЕК серії 12ААА №206464 від 16.06.2015 позивачу безтерміново встановлено ІІ групу інвалідності, захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС, та видано посвідчення від 06.07.2015 серії НОМЕР_1 як інваліду 2 групи.
10. 26.12.2017 звернувся до Житомирського ОМВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності з 10.06.2015 внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків на ЧАЕС. До заяви долучено: копії довідок МСЕК; копію свідоцтва про хворобу; копію витягу з наказу про виключення з особового складу; копію паспорта; копія картки платника податків; копію картки реквізитів банку; копію довідки про відшкодування суми особистого страхування; копію довідки на підтвердження відсутності будь-яких соціальних виплат і допомог, згоду.
11. Відповідно до витягу з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 02.03.2018 № 26, затвердженого Міністерством оборони України, розглянувши подані документи позивача, комісія прийняла рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
12. Такий висновок вмотивований тим, що під час первинного огляду позивача у 2002 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги, а зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін. Крім того, позивач отримав страхову суму за державним обов`язковим страхуванням у 2002 році у зв`язку з втратою 40% працездатності.
13. Не погоджуючись з таким рішенням комісії Міністерства оборони України, позивач звернувся до суду з даним позовом.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
15. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для отримання позивачем вказаної грошової допомоги у зв`язку з тим, що первинне встановлення групи інвалідності відбулось у 2002 році тоді як за результатами повторного огляду встановлено вищу групу інвалідності лише у 2015 році.
16. Суд не погодився з доводами позивача щодо набуття ним відповідного статусу ще на час дії норм, які не передбачали зазначені обмеження в часі, у зв`язку з чим незалежно від часу зміни групи інвалідності, він має право на отримання одноразової грошової допомоги, з урахуванням отриманої суми.
17. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду 2-ї групи виникло з моменту встановлення йому цієї інвалідності, тобто з 10.06.2015, незалежно від часу, що минув після звільнення його з військової служби. Особа набуває право на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їй інвалідності та не залежить від первинного чи повторного встановлення такої інвалідності.
18. Окрім того, Порядок №975 не містить жодних обмежень щодо неможливості застосування його до осіб, які отримали первинну інвалідність до 01.01.2014 та до осіб, які проходили строкову військову службу в країнах, де велись бойові дії. А, отже, в розумінні вимог вказаних положень, позивач може реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права.
19. Разом з тим, за приписами п. 8 ст.16-3 Закону №2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
20. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, діяв всупереч нормам чинного законодавства, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому рішення Міністерства оборони про відмову у призначені позивачу грошової допомоги, що оформлене протоколом засідання комісії МОУ від 02.03.2018 №26 є протиправним.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
21. Відповідач у касаційній скарзі наголошує на тому, що позивачу первинно інвалідність ІІІ групи встановлено 11.03.2002. Вища, ІІ група інвалідності встановлена 10.06.2015, тобто більше ніж через два роки після первинного встановлення інвалідності
22. Зазначає, що виплата одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми страхових коштів можлива лише у випадку, якщо вищу групу інвалідності встановлено не пізніше двох років після первинного встановлення інвалідності.
23. Також наголошує на тому, що предметом спору не було дослідження питання наявності у позивача права на отримання допомоги як такого, а наявність чи відсутність підстав для виплати допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності.
24. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує, що на момент виникнення спірних правовідносин строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, а тому він має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності, при цьому посилається на практику Верховного Суду.