ПОСТАНОВА
Іменем України
21 серпня 2019 року
Київ
справа №813/4153/16
адміністративне провадження №К/9901/24214/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у касаційній інстанції адміністративну справу № 813/4153/16
за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року (головуючий суддя: Кухтейй Р.В., судді: Нос С.П., Яворський І.О.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернулася до суду з позовом до Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 01.11.2016 року №76-О "Про звільнення", на підставі якого з 01.11.2016 року її звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора Бориславського відділення Дрогобицької ОДПІ, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України (скорочення штатної чисельності);
1.2. поновити її на посаді головного державного ревізора-інспектора Бориславського відділення Дрогобицької ОДПІ;
1.3. стягнути з Дрогобицької ОДПІ заробітну плату за час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що вважає спірний наказ протиправним, оскільки при скороченні посади, яку вона обіймала, загальна чисельність спеціалістів поза секторами не змінилась. З моменту попередження її про наступне вивільнення штатним розписом на 2016 рік були введені дві посади головного державного інспектора, які їй не були запропоновані. Крім того, на той момент, коли їй була запропонована тимчасова посада, інші дві посади вже були звільнені, оскільки особи, які їх обіймали, були переведені на інші посади за їх згодою, а тому у відповідача не було правових підстав скорочувати інші дві посади, в тому числі ту, яку вона обіймала. Натомість, відповідачем було переведено на вказані посади двох інших осіб, сектор і посада однієї з яких не підпали під скорочення. Також, позивач зазначила, що її функціональні обов`язки у Бориславському відділенні після скорочення збереглися.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2017 року у задоволенні позов відмовлено повністю.
3.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача із займаної посади, відповідач дотримався вимог чинного законодавства. При цьому, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які були переведені на посади головного державного ревізора-інспектора Бориславського відділення Дрогобицької ОДПІ, відповідно до зведеної інформації по працівниках Дрогобицької ОДПІ, мали переваги щодо заміщення вакантних посад по відношенню до позивача. Стосовно ОСОБА_4, яку наказом № 13-О від 31.03.2016 року було переведено на посаду головного державного ревізора-інспектора сектору податків і зборів з юридичних осіб Бориславського відділення Дрогобицької ОДПІ, судом першої інстанції встановлено, що вона має більший стаж державної служби ніж у позивача, а ОСОБА_5 було запропоновано та переведено на тимчасову посаду головного державного ревізора-інспектора сектору податків і зборів з юридичних осіб Бориславського відділення, згідно наказу № 13-О від 31.03.2016 року. ОСОБА_6, згідно наказу № 56-О від 04.08.2016 року, була звільнена з займаної посади з 04.08.2016 року. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що Дрогобицькою ОДПІ 31.03.2016 року позивачу було запропоновано посаду головного державного інспектора Бориславського відділення Дрогобицької ОДПІ, тимчасово, на час додаткової відпустки для догляду за дитиною до трьох років основного працівника ОСОБА_7, який, на думку суду першої інстанції, також мав переважне право по відношенню до позивача, оскільки є єдиним годувальником в сім`ї. Однак, позивач відмовилася від такої пропозиції.
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 76-О від 01 листопада 2016 року "Про звільнення", яким ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора Бориславського відділення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу Законів про працю України. Поновлено позивача на посаді головного державного ревізора-інспектора Бориславського відділення Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області. Стягнуто з Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь позивача 11979, 30 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
4.1. Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з помилковості висновків суду першої інстанції щодо наявності переважного права іншого працівника перед позивачем, а також з встановленого факту наявності двох посад на день звільнення позивача, які підлягали скороченню та були вивільнені іншими працівниками шляхом їх переведення на інші посади. Крім цього, суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи суду першої інстанції щодо наявності у ОСОБА_7 переважного права, у порівнянні з позивачем, щодо залишення на роботі. Інші вимоги позову апеляційним судом задоволено як похідні.
ІІІ. Касаційне оскарження
5. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Дрогобицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулася з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати це рішення як таке, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм законодавства, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
5.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суд невірно та неповно дослідив обставини, що стосуються наявності в штаті посад, які могли бути запропоновані позивачу, а також безпідставно дійшов висновку щодо наявності у неї переважного, в порівнянні з іншими працівниками, права на залишення на посаді.
5.2. Крім цього, автор скарги звертає увагу на невірне обрахування суми середнього заробітку, яку стягнуто на користь позивача за час вимушеного прогулу.
6. Позивач подала заперечення на касаційну скаргу, у яких висловила свою думку про її безпідставність та необгрунтованість. Вважає, що відповідачем фактично вчинено імітування формального дотримання вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України, оскільки тимчасову посаду їй не було запропоновано одночасно з попередженням про звільнення, при цьому, не було запропоновано посади, які на час такого попередження вже були введені новим штатним розписом.
6.1. Зазначила про помилковість тверджень автора касаційної скарги про відсутність у неї переважного права на залишення на роботі, оскільки вона має тривалий безперервний стаж роботи, в той час як інформація щодо ОСОБА_8, стосовно того, що він є єдиним годувальником сім`ї, спростована наявними у матеріалах справи доказами.
6.2. При цьому, позивач наголошує, що причиною її відмови від пропозиції тимчасової посади було порушення відповідачем її переважного права на заміщення вакантної посади головного державного інспектора Бориславського відділення.
6.3. Додатково вказала, що на неї розповсюджується дія пункту 10 статті 42 Кодексу законів про працю України, оскільки вона є особою передпенсійного віку (08 травня 2017 року їй виповнилося 57 років, право на отримання пенсії за віком у неї виникне після досягнення віку 59 років).
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
7. Позивач була прийнята на роботу до органів Державної податкової служби України з 10.01.1995 року. Станом на 01.02.2016 року позивач працювала на посаді головного державного ревізора-інспектора Бориславського відділення Дрогобицької ОДПІ.
8. На підставі наказів Дрогобицької ОДПІ № 67 від 01.02.2016 року "Про введення в дію структури Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області та затвердження переліку індексів структурних підрозділів" та № 69 від 02.02.2016 року "Про введення в дію штатного розпису Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області", відповідачем було проведено процедуру скорочення (зменшення) штатної чисельності працівників.
9. Згідно штатного розпису на 2016 рік Дрогобицької ОДПІ було затверджено штат у кількості 127 штатних одиниць. В тому числі, по Бориславському відділенню 14 штатних одиниць, з яких вісім одиниць по секторам та шість одиниць спеціалістів поза секторами. Зокрема, поза секторами введено дві посади головного державного ревізора-інспектора та чотири посади головних державних інспекторів.
10. Штатним розписом на 2015 рік, у порівнянні з 2016 роком, було затверджено штат у кількості 176 штатних одиниць, з яких 22 штатні одиниці по Бориславському відділенню, в тому числі 16 одиниць по секторам та 6 одиниць спеціалістів поза секторами, з яких дві посади головного державного інспектора та чотири посади головного державного ревізора-інспектора.
11. 02.02.2016 року позивач попереджена про наступне вивільнення із займаної посади згідно з пунктом першим частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку із скороченням чисельності штату Дрогобицької ОДПІ.
12. 31.03.2016 року позивачу було запропоновано посаду головного державного інспектора Бориславського відділення Дрогобицької ОДПІ, тимчасово, на час додаткової відпустки для догляду за дитиною до трьох років основного працівника ОСОБА_7, проте, вона від даної пропозиції відмовилася.
13. У період з 01.04.2016 року по 04.07.2016 року позивач перебувала в основній та додатковій відпустці, а з 04.07.2016 року по 31.10.2016 року - на лікарняному, що підтверджується наказом № 32-В від 28.03.2016 "Про надання відпустки" та листками непрацездатності, копії яких долучено до матеріалів справи.
14. Наказом № 76-О від 01.11.2016 року "Про звільнення" ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора Бориславського відділення Дрогобицької ОДПІ у зв`язку зі скороченням штатної чисельності працівників, згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
15. Не погодившись з наказом про звільнення, позивач звернулася до суду першої інстанції з вказаним вище позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
17.1. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
18. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
19. Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
20. Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
21. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України "Про державну службу".
22. Процедура вивільнення державних службовців регулюється нормами КЗпП.
23. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.