ПОСТАНОВА
Іменем України
21 серпня 2019 року
Київ
справа №820/999/17
провадження №К/9901/34777/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості, третя особа - Міністерство соціальної політики України, про визнання бездіяльності незаконною, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Мельникова Р.В. від 29 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Чалого І.С., П`янової Я.В., Зеленського В.В. від 27 липня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківського міського центру зайнятості, третя особа - Міністерство соціальної політики України, в якому просив:
- визнати незаконною бездіяльність Харківського міського центру зайнятості у сприянні його зайнятості під час прийому 20.01.2017;
- визнати незаконною бездіяльність Харківського міського центру зайнятості у видачі йому направлення на працевлаштування під час проведення прийому 20.01.2017 за вакансією фахівець із соціальної роботи.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду 27 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1, оскільки Харківський міський центр зайнятості сприяв у пошуку роботи позивачу, здійснював активний пошук роботи, вживав цілеспрямованих заходів щодо його працевлаштування з урахуванням поточних та перспективних потреб Харківського ринку праці шляхом пошуку вакансій, що відповідають кваліфікації та стану здоров`я позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово перебував на обліку в службі зайнятості як безробітний (2002-2003 роки, 2004 рік, 2006 - 2015 роки).
6. В результаті реєстрації його як такого, що шукає роботу, наказом Харківського міського центру зайнятості від 25.11.2014 № НТ 141125 йому поновлено статус безробітного.
7. ОСОБА_1 має диплом спеціаліста ХНУ ім. В.Н. Каразіна зі спеціальності "Соціологія" та здобув кваліфікацію соціолога, викладача соціологічних дисциплін, а також диплом бакалавра ХНУВС за напрямом підготовки "Право".
8. Відповідно до довідки КЗОЗ "Харківська міська поліклініка № 20" від 30.01.2015 № 256 ОСОБА_1 не рекомендується праця, пов`язана з підійманням вантажу більш ніж 5 кг, тривалим прибуванням на ногах, переохолодженням, психоемоційним навантаженням.
9. Під час прийому 20.01.2017 фахівцем Харківського міського центру зайнятості згідно даних з EIAC.NET виявлено, що останнім місцем роботи ОСОБА_1 є "фахівець з питань зайнятості (хедхантер)" у Харківському міському центрі зайнятості.
10. Фахівцем з працевлаштування Харківського міського центру зайнятості було переглянуто вакансію "Спеціаліст державної служби", при цьому з вказаних роботодавцем вимог до вакансії встановлено, що останні не відповідають фаху ОСОБА_1 .
11. У зв`язку з встановленням невідповідності вимог вакансії фаху позивача, фахівцем відповідача переглянуто вакансію "Соціолог", проте станом на 20.01.2017 така вакансія була відсутня.
12. Фахівцем з працевлаштування Харківського міського центру зайнятості було ознайомлено ОСОБА_1 з актуальною вакансією "Фахівець із соціальної роботи" у Територіальному центрі Московського району.
13. Вказані дії фахівця з працевлаштування Харківського міського центру зайнятості зафіксовані у додатку № 1 до персональної картки позивача.
14. Вважаючи, що відповідачем під час прийому 20.01.2017 не здійснено визначених законом дій щодо сприяння у його працевлаштуванні, які полягають у встановленні професій, які для нього є підходящою роботою, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
15. Касаційна скарга обґрунтована неправомірністю дій відповідача під час його прийому 20.01.2017, оскільки Харківський міський центр зайнятості не зміг підібрати для нього підходящу роботу. Не видавши йому направлення на працевлаштування від зобов`язаний був застосувати додаткові заходи щодо його працевлаштування, визначені у Закону України "Про зайнятість населення".
16. У запереченні на касаційну скаргу Харківський міський центр зайнятості вказує на законність та обґрунтованість постанови Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду 27 липня 2017 року. Вказує на те, що обсяг соціальних послуг, наданих позивачу протягом його перебування на обліку, свідчить про вжиття центром усіх можливих та передбачених Законом України "Про зайнятість населення" заходів щодо його працевлаштування.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Статтю 43 Конституції України, визначено, що Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
19. Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначені Законом України "Про зайнятість населення".
20. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 5 Закону України "Про зайнятість населення" держава гарантує у сфері зайнятості безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку.
21. Згідно з частиною першою статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право, зокрема, на безоплатне одержання від територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі на громадські та інші роботи тимчасового характеру; консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою обрання або зміни виду діяльності (професії); інформації про свої права та обов`язки як безробітного; відомостей про себе, які містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній системі; матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.
22. Частиною другою вказаної статті передбачено, що зареєстровані безробітні зобов`язані, зокрема, самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов`язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.
23. Відповідно до статті 46 Закону України "Про зайнятість населення" підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний.