ПОСТАНОВА
Іменем України
22 серпня 2019 року
Київ
справа №295/7220/16-а
адміністративне провадження №К/9901/14322/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Богунського районного суду м. Житомира в складі судді Зосименка О.М. від 31.08.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Охрімчук І.Г., Зарудяної Л.О., Кузьменко Л.В. від 01.11.2016 у справі №295/7220/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
В травні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, просив: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області) від 27.04.2016 №4290/03-02 щодо переведення його на пенсію за вислугу років; зобов`язати відповідача перевести його на пенсію за вислугу років з дати звернення за таким переведенням.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 31 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року, позов задоволено.
Визнано протиправним рішення ГУ ПФУ в Житомирській області про відмову в переведенні позивача на пенсію за вислугу років. Зобов`язано відповідача перевести позивача на пенсію за вислугу років з 21.04.2016.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що для наявності у особи права на пільгову пенсію відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" така особа повинна мати вислугу виключно в календарних роках (як прямо передбачено згаданою статтею), а не у пільговому обчисленні на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 №393.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
Суд касаційної інстанції, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що позивач відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 30.12.2015 №72 о/с звільнений зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 ЗУ "Про Національну поліцію". Вислуга років на день звільнення позивача складає: календарна - 21 рік 06 місяців 06 днів, у пільговому обчисленні - 26 років 02 місяці 01 день.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
21 квітня 2016 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про переведення на пенсію за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням від 27.04.2016 відповідач відмовив позивачу у переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки заявник на день звільнення зі служби не набув права на призначення пенсії за вислугу років.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача наявна вислуга років (у пільговому обчисленні), що дає йому право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ".
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Пунктом "б" статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту;