ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 921/358/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй- головуючий, Н. М. Губенко, О. А. Кролевець
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя в особі Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2019р.
у складі колегії суддів: О. С. Скрипчук- головуючий, О. П. Дубник, Н. А. Галушко
за позовом Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя в особі Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя
до товариства індивідуальних забудовників "Коледж"
про примусове виконання договірних зобов`язань
ВСТАНОВИВ:
1. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що передували прийняттю оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду
Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя (далі - Університет, позивач) звернувся з позовом в особі Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя (далі - Коледж) до товариства індивідуальних забудовників "Коледж" (далі - відповідач) про примусове виконання договірних зобов`язань.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем норм чинного законодавства та взятих на себе договірних зобов`язань.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 04.02.2019р. у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя в особі Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 04.02.2019р. у справі №921/358/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
2. Короткий зміст ухвали апеляційного господарського суду і мотиви її прийняття
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2019р. у справі №921/358/18 вказану апеляційну скаргу на рішення господарського суду Тернопільської області від 04.02.2019р. повернуто скаржнику на підставі п. 1 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала мотивована тим, що апеляційну скаргу у даній справі підписано неуповноваженою особою, оскільки подана Тернопільським національним технічним університетом імені Івана Пулюя апеляційна скарга підписана директором Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя - ОСОБА_1 . як представником за довіреністю № 2/28-2200 від 03.09.2018р., однак до апеляційної скарги не додано доказів наявності статусу адвоката у представника позивача та підтвердження здійснення цією особою адвокатської діяльності з повноваженнями представляти інтереси скаржника як адвокат. При цьому вищезазначена довіреність містить інформацію про перебування ОСОБА_1 на посаді директора Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя в особі Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2019р. у справі №921/358/18, справу направити до Західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм ст.ст. п. 1 ч. 1 ст. 1, п. 3 ч. 1 ст. 28, ст. 32, ч. 9 ст. 33, ч. 6 ст. 34 Закону України "Про освіту", ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу, ч. 1 ст. 56, ст. 59 - 60, п. 1 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Скаржник, посилаючись на приписи ч. 6 ст. 34 Закону України "Про вищу освіту" вказує на те, що керівник закладу вищої освіти відповідно до статуту може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам і керівникам структурних підрозділів, що і було зроблено: ректором Університету делеговано директору Коледжу, як керівнику структурного підрозділу закладу вищої освіти, право підписувати та подавати відповідну позовну заяву, апеляційну та касаційну скарги на рішення суду від імені Університету в господарські суди України усіх рівнів щодо примусового виконання договірних зобов`язань ТОВ "Коледж" за договором про взаємне зобов`язання від 01.11.2005р. (довіреність ректора від 03.09.2018р. №2/28-2200 видана директору Технічного коледжу) та уповноважено директора Коледжу на укладання договору про надання правової допомоги (довіреність ректора Університету від 03.04.2019р. №2/28-825 видана директору Технічного коледжу).
Позивач наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції не застосовано приписи пп. 3.5.7 п. 3.5 р. 3 Положення про Технічний коледж Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя, відповідно до якого на підставі довіреностей, виданих ректором Університету, Коледж вправі вести справи в судах загальної юрисдикції всіх інстанцій у випадках, коли позивачем чи відповідачем виступає Університет в особі Коледжу за зобов`язаннями, що випливають із правочинів, пов`язаних з Коледжем.
Також позивач вказує на неврахування судом апеляційної інстанції пп. 5.2.1 та 5.2.2 п. 5.2 р. 5 вказаного Положення, згідно з яким безпосереднє управління діяльністю Коледжу здійснює директор. Його права, обов`язки та відповідальність визначаються законодавством, статутом Університету, Положенням про Коледж і контрактом. Директор підпорядкований ректору та проректорам Університету відповідно до їх функціональних обов`язків. Він є представником Коледжу у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє за довіреністю (довіреностями) ректора Університету в межах повноважень, передбачених законодавством України, статутом Університету та Положенням про Коледж.
Крім того, позивач зазначає, що надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
4. Позиції інших учасників справи
Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу відповідачем не подано.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
У пункті 24 Рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ "MOLDAVSKA v. UKRAINE" (заява № 43464/18) ЄСПЛ нагадав, що право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежено, оскільки таке право за своєю природою вимагає державного регулювання відповідно до потреб і ресурсів громади та окремих осіб. Здійснюючи таке регулювання, Договірні Держави користуються певною свободою розсуду.
Відповідно до ст. 131-2 Конституції України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016р., для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Підпунктом 11 п. 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України, передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.