ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/1074/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй- головуючий, Н.М. Губенко, О.А. Кролевець,
за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,
розглянувши у закритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гаджибей"
на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019р.
у складі колегії суддів: А. І. Ярош - головуючий, Н. М. Принцевська, Я. Ф. Савицький
за позовом Національного банку України
до товариства з обмеженою відповідальністю "Гаджибей"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк"
про звернення стягнення на предмет іпотеки
за участю представників:
від позивача: Колосюк С.Л.,
від відповідача: Пантія О.А., Чекмарьов О.С.,
від третьої особи: Бауліна В.О.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
Позивач - Національний банк України (далі - позивач, НБУ) звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Гаджибей" (далі - ТОВ „Гаджибей"), в якій просив суд, в рахунок погашення заборгованості публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Приватбанк" за кредитним договором №54 від 02.10.2014р. перед НБУ в загальній сумі 856 944 000,00 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №94 від 06.10.2014р., укладеним між сторонами по справі, а саме: земельну ділянку, площею 10 000,00 га (кадастровий номер 5123781300:01:002:0769 ), яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Дальницька сільська рада, масив “Золотий берег”, земельна ділянка 41, 42 , 43, 44, 45 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 468640351237); встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, яка передбачена Законом України „Про виконавче провадження", за початковою ціною 10 647 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням позичальником АТ „КБ „Приватбанк" зобов`язань перед НБУ, які позичальник прийняв на себе за кредитним договором №54 від 02.10.2014р. в частині своєчасного повернення кредитних коштів, що, за ствердженням позивача, є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №94 від 06.10.2014р., укладеним між позивачем як кредитором АТ КБ "Приватбанк" та відповідачем як іпотекодавцем.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду Одеської області від 26.10.2018р. у справі №916/1074/18 в позові НБУ відмовлено.
Судом, з урахуванням умов п. 3.2.5 кредитного договору №54 від 02.10.2014р. (якими встановлено підстави для реалізації НБУ права на звернення стягнення на заставлене майно), встановлено відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження вжиття НБУ заходів щодо списання коштів із рахунків позичальника - ПАТ КБ "Приватбанк".
Переважне та безумовне право Національного банку України щодо списання у безспірному порядку заборгованості позичальника з рахунків останнього встановлено як приписами чинного законодавства так і умовами укладеного кредитного договору №54 від 02.10.2014р.
Наявність заборгованості АТ „КБ „Приватбанк", яка підтверджена матеріалами справи, має наслідком виникнення у НБУ права на задоволення своїх вимог, в тому числі за рахунок заставленого майна.
При цьому, вибір способу реалізації наданих законом прав належить кредитору. Проте, керуючись ст. 627 ЦК України щодо свободи договору, суд дійшов висновку, що умовами п. 3.2.5. кредитного договору №54 від 02.10.2014р. сторонами цього правочину на власний розсуд був встановлений певний порядок реалізації права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна після вжиття заходів щодо стягнення коштів з банківських рахунків позичальника, неможливість списання яких має наслідком виникнення у кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки. Дотримання цього порядку є передумовою і для звернення до суду із даними позовними вимогами. Недотримання позивачем умови п. 3.2.5. кредитного договору №54 від 02.10.2014р. свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку послідовність дій щодо повернення кредитних коштів врегульована умовами кредитного договору №54 від 02.10.2014р., а, отже порядок, встановлений умовами договору, є обов`язковим для виконання НБУ.
Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019р. апеляційну скаргу НБУ було задоволено, рішення місцевого господарського суду скасовано, а позов НБУ задоволено повністю.
Апеляційний суд зазначив, що оскільки списання у безспірному порядку заборгованості з рахунків банку є правом, а не обов`язком НБУ, останній не позбавлений та ніяким чином не обмежений в праві на власний розсуд, виходячи із власних інтересів, обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, передбачений умовами Кредитного договору, Іпотечного договору та чинним законодавством України, в тому числі шляхом звернення до суду з позовом до майнового поручителя (заставодавця) про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Апеляційний суд дійшов висновку, що пункт 3.2.5 кредитного договору №54 від 02.10.2014р. щодо права кредитора вживати заходів щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у разі неможливості стягнення коштів з банківських рахунків застосовується лише у разі, якщо кредитор за договором скористається своїм правом, передбаченим п.3.2.4 договору та обере спосіб захисту своїх порушених прав шляхом безспірного списання коштів з кореспондентських рахунків відповідача. Проте, НБУ не реалізовувалась норма статті 73 Закону України "Про Національний банк України" щодо права безспірного списання заборгованості за договором з рахунків АТ "Приватбанк".
Апеляційний суд вважає, що положення частини першої ст. 35 Закону "Про іпотеку" не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Право звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у іпотекодержателя на підставі виключно укладеного з іпотекодавцем іпотечного договору, який визначає основні права та обов`язки сторін такого договору, тоді як основною умовою для звернення стягнення на предмет іпотеки чинне законодавство визначає порушення умов основного зобов`язання.
У зв`язку з цим, апеляційний суд вказує, що підпунктом 15.8.1 Іпотечного договору №94 від 06.10.2014р. передбачено право Іпотекодержателя - НБУ, з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов`язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із постановою апеляційного суду відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, з мотивів порушення апеляційним судом норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного суду у даній справі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обґрунтовуючи свої вимоги, відповідач в касаційній скарзі та представник відповідача в судовому засіданні зазначають, що рішення суду першої інстанції винесене у повній відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, на підставі повного та всебічного дослідження всіх обставин справи.
Відповідач посилається на порушення апеляційним судом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 8, 129 Конституції України, ст. ст. 3, 12, 627 ЦК України. Відповідач зазначає, що апеляційний суд не забезпечив справедливий розгляд справи, надав перевагу захисту прав недобросовісного кредитора НБУ та недобросовісного боржника АТ КБ "Притватбанк" і не захистив право власності добросовісного майнового поручителя - відповідача.
Відповідач зазначає, що НБУ перед зверненням до суду з позовом (яке відбулося 01 червня 2018р.) діючи недобросовісно, з метою створення переваг для себе як для іпотекодержателя, своєю Постановою №44 від 26.04.2018р. вніс зміни до Положення про застосування Національним банком України стандартних інструментів регулювання ліквідності банківської системи, затвердженого 17.09.2015р. Постановою правління НБУ №615.
Відповідач вказує, що до внесення цих змін, а саме в момент направлення НБУ відповідачеві вимоги про порушення боржником АТ КБ "Приватбанк" кредитного зобов`язання, зазначене Положення ще містило в собі правила про черговість дій НБУ при вжитті заходів із задоволення своїх вимог до банків-боржників (спочатку списання коштів з рахунків банку, а за відсутності коштів на рахунках - звернення стягнення на предмет застави).
В додаткових поясненнях відповідач наголошує, що недобросовісність у користуванні цивільними та процесуальними правами з боку АТ КБ "Приватбанк" є систематичним методом задоволення його інтересів з використанням процедур судочинства та процесуальними перевагами, наданими йому законом.
Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019р. у справі №910/16744/17 відповідач стверджує, що добросовісність поведінки позивача може і повинна бути предметом судового дослідження у справі, що переглядається.
4. Позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу НБУ просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін як таку, що прийнята у повній відповідності до норм матеріального і процесуального права. Позивач стверджує, законодавство закріплює саме право, а не обов`язок НБУ здійснювати списання коштів з рахунків третьої особи. Відсутність реалізації позивачем такого права, не зважаючи на наявність правових підстав та можливості для списання коштів, не свідчить про порушення ним своїх зобов`язань як за кредитним договором, так і за іпотечним.
На думку позивача, оскільки списання у безспірному порядку заборгованості з рахунків банку є правом, а не обов`язком НБУ, останній не позбавлений та ніяким чином не обмежений в праві на власний розсуд, виходячи із власних інтересів, обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, передбачений умовами кредитного договору, іпотечного договору та чинним законодавством України, в тому числі шляхом звернення до суду з позовом до майнового поручителя (заставодавця) про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Також у відзиві зазначається, що нормативно-правові акти НБУ, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, не регулюють правовідносини, що виникли між НБУ як кредитором та ТОВ "Гаджибей" як майновим поручителем, не створюють для останнього прав та/чи обов`язків.
На думку позивача, твердження відповідача про відмову позивача прийняти виконання зобов`язань за кредитним договором від третьої особи, ґрунтуються лише на дослідженні листування щодо намірів третьої особи здійснити планове погашення заборгованості, натомість відсутні обставини дійсного вчинення третьою особою юридично значущих дій з належного виконання зобов`язань за кредитним договором та неприйняття позивачем такого виконання.
АТ КБ "Приватбанк" у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти касаційної скарги та вказує, що апеляційний господарський суд дійшов вірних висновків про те, що НБУ належить право вибору способу стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором.
Також третя особа вважає, що Положення про надання НБУ стабілізаційних кредитів банкам України, затвердженого 13.07.2010р. Постановою правління НБУ №327 та Положення про застосування Національним банком України стандартних інструментів регулювання ліквідності банківської системи, затвердженого 17.09.2015р. Постановою правління НБУ №615. не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, а в законодавстві, кредитному та іпотечному договорах не встановлено черговості щодо реалізації НБУ своїх прав по стягненню заборгованості. Порядок звернення стягнення і реалізації предмета іпотеки погоджено сторонами іпотечного договору у п.п. 20-24 договору.
У відзиві третя особа зазначає, що відповідачем не надано жодних допустимих та належних доказів на підтвердження факту відмови НБУ від прийняття виконання зобов`язання за кредитним договором, наданого позичальником. Також зазначає, що спір щодо початкової ціни предмета іпотеки не є тією обставиною, на якій може бути відмовлено у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Верховний Суд зазначає, що за інформацією з інтернет-сайту АТ КБ "Приватбанк", 14 червня 2018р. найменування Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" було змінено на Акціонерне товариство "Приватбанк", а тип акціонерного товариства - на приватне, при цьому ідентифікаційний код юридичної особи залишився незмінним - 14360570.
У відповіді на відзиви відповідач зазначає, що ним не заперечується того, що правомочності, які визначені ст. 73 Закону України "Про Національний банку України" є правом, а не обов`язком НБУ, разом з тим нормативно-правовими актами Національного банку України та кредитним договором визначено передумову для здійснення такого права. Також відповідач зазначає, що він вправі очікувати від боржника та кредитора добросовісного виконання зобов`язань у відповідності до умов договору та положень закону.
Відповідач зазначає, що апеляційний суд не з`ясував складові заборгованості перед позивачем, чим припустився порушень ст. 39 Закону України "Про іпотеку".
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
02 жовтня 2014р. між НБУ як кредитором та ПАТ "КБ "Приватбанк" як позичальником на виконання постанови Правління Національного банку України від 11.09.2014р. №562/БТ "Про надання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності" зі змінами від 25.09.2014р. №605/БТ, від 02.10.2014р. №618/БТ (далі - Постанова) було укладено кредитний договір №54, відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.3 якого кредитором були прийняті на себе зобов`язання надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на умовах, визначених цим договором. До обов`язків Національного банку України віднесено надання позичальнику стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності в сумі 1 300 000 000,00 грн. строком з 02.10.2014р. по 15.08.2016р., у тому числі 410 000 000,00 грн. надані 02.10.2014р., решта кредитних коштів надається згідно отриманих заявок позичальника. Кредит надається позичальнику для підтримки ліквідності.
Згідно з п. 1.4 кредитного договору №54 від 02.10.2014р. в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпечення заставою вимоги, кредитор укладає з майновими поручителями: іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності пов`язаним з власниками істотної участі в позичальника особам (майнова порука), загальною ринковою вартістю не менше ніж на суму встановлену в Постанові. Розрахунок розміру забезпечення за кредитом здійснюється виходячи із суми кредиту, процентів за три місяці користування ним, з урахуванням коригуючого коефіцієнта - 0,7.
Відповідно до п. п. 2.1, 2.4 кредитного договору №54 від 02.10.2014р. кредит надається позичальнику у формі траншів, залежно від потреби в ньому, за умови набрання чинності договорами, вказаними у пункті 1.4. цього договору, а також монетарних можливостей Національного банку України. Кредит, наданий за цим договором, направляється позичальником виключно на виконання власних зобов`язань перед його вкладниками та кредиторами.
Умовами п. 2.6 кредитного договору №54 від 02.10.2014р. передбачено, що позичальник доручає здійснювати договірне списання коштів з рахунків позичальника на виконання зобов`язань за цим договором, в тому числі, в разі його дострокового розірвання (відмови, припинення).
Згідно з п. 3.2.4 кредитного договору №54 від 02.10.2014р. кредитор має право застосовувати відповідно до статті 73 Закону України "Про Національний банк України" переважне і безумовне право щодо списання в безспірному порядку заборгованості за договором до її повного погашення з кореспондентського рахунку позичальника та його філій, які працюють, у системі електронних платежів за окремими кореспондентськими рахунками, окремого рахунку позичальника в Національному банку України з обліку обов`язкових резервів та/або достроково розірвати договір і вимагати повернення кредиту відповідно до законодавства України за наявності одного з таких фактів: недотримання напрямків спрямування кредиту, визначених підпунктом 3.3.9 пункту 3.3 статті 3 цього договору; неповернення кредиту та процентів за користування ним у строки, що встановлені договором; невиконання умов договорів застави (іпотеки); невиконання програми фінансового оздоровлення (крім випадків, якщо позичальника віднесено до категорії проблемних); порушення позичальником установлених договором та Постановою обмежень та вимог (крім випадків, якщо позичальника віднесено до категорії проблемних).
Пунктом 3.2.5 кредитного договору №54 від 02.10.2014р. передбачено, що у разі неможливості стягнення коштів з банківських рахунків, з дня виникнення простроченої заборгованості позичальника, кредитор має право вживати заходів щодо звернення стягнення, реалізації предмета застави і задоволення вимог за кредитом, процентами за користування ним, нарахованими штрафними санкціями за рахунок коштів від його продажу до повного погашення заборгованості. У разі неможливості реалізації предмета застави, залишити його за собою за його справедливою вартістю.
Відповідно до п. 3.2.6 кредитного договору №54 від 02.10.2014р. кредитор має право здійснювати протягом строку дії кредитного договору договірне списання з кореспондентських рахунків позичальника, відкритих в інших банках та їх філіях, на користь Національного банку України грошових коштів у сумі, необхідній для повернення заборгованості - за кредитом, сплати процентів за користування ним, пені, штрафів та інших платежів позичальника, установлених договором.
Умовами п. 3.3.12 кредитного договору №54 від 02.10.2014р. передбачено, що позичальник зобов`язаний щомісячно повертати суму основного боргу рівними за обсягами платежами та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом.
Відповідно до п. 6.2 кредитного договору №54 від 02.10.2014р. цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.
Сторонами кредитного договору було укладено додаткову угоду №1 від 03.10.2014р., додаткову угоду №2 від 06.10.2014р., додаткову угоду №3 від 08.10.2014р., додаткову угоду №4 від 28.10.2014р., якими вносилися зміни до пункту 1.2 статті 1 кредитного договору №54 від 02.10.2014р. в частині збільшення розміру вже виданого кредиту.
Судами встановлено, що факт надання позивачем кредиту ПАТ "КБ "Приватбанк" підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами №7000020629 від 02.10.2014р., №7000020662 від 03.10.2014р., №7000020833 від 07.10.2014р., №7000020912 від 08.10.2014р., №7000022140 від 28.10.2014р.
Шляхом підписання додаткових угод до кредитного договору №54 від 02.10.2014р. сторонами неодноразово змінювався графік повернення позичальником кредитних коштів, кінцева дата повернення кредиту залишилася незмінною- 15.08.2016р.
06 жовтня 2014р. з метою забезпечення виконання зобов`язань ПАТ "КБ "Приватбанк" за кредитним договором, між НБУ як іпотекодержателем та ТОВ "Гаджибей" як іпотекодавцем було укладено іпотечний договір №94, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. та зареєстрований в реєстрі за №4503, відповідно до п. п. 1, 2 якого договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору №54 від 02.10.2014р., укладеного між іпотекодержателем та ПАТ "КБ "Приватбанк", з майбутніми змінами та доповненнями або новаціями, в тому числі, які збільшують розмір основного зобов`язання та продовжують строк користування кредитом.
Відповідно до п. п. 5, 9, 10.1 іпотечного договору №94 від 06.10.2014р., в забезпечення виконання зобов`язань ПАТ "КБ "Приватбанк" за кредитним договором іпотекодавцем було надано в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно згідно опису, що міститься у п. 10.1 цього договору, з визначенням вартості предмета іпотеки у розмірі 10 647 000,00 грн., що не вище оціночної вартості. Предмет іпотеки - земельна ділянка площею 10,0000 га за цим договором належить іпотекодавцю на праві власності, не є подарований, не проданий, не є об`єктом судового спору та може бути вільно реалізований. Право власності на предмет іпотеки зареєстроване за іпотекодавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності 7216610, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 468640351237, що підтверджується витягом від 03.10.2014р. за №27650906. Предмет іпотеки - земельна ділянка площею 10,0000 га зареєстрована в Державному земельному кадастрі України за кадастровим номером 5123781300:01:002:0769, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційно-оздоровчого призначення, категорія земель: землі рекреаційного призначення, місце розташування: Одеська область, Овідіопольський район, Дальницька сільська рада, масив “Золотий берег”, земельна ділянка 41, 42, 43, 44, 45. На предмет іпотеки в Державному земельному кадастрі не зареєстровані відомості про обмеження у використанні земельної ділянки.
Умовами п. п. 15.8.1, 15.8.2 іпотечного договору №94 від 06.10.2014р. передбачено, що іпотекодержатель з метою задоволення свої вимог має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконанні. Вказаними положеннями іпотечного договору також встановлено право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань за кредитним договором у випадках: порушення ПАТ "КБ "Приватбанк" зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору; порушення іпотекодавцем правил про заміну предмета іпотеки; порушення іпотекодавцем зобов`язань за цим договором; виявлення іпотекодержателем погіршення стану предмету іпотеки, або зменшення вартості предмету іпотеки понад нормального фізичного зносу, або фактичної часткової відсутності предмету іпотеки; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться у кредитному договорі або в цьому договорі; невиконання вимог пункту 17.1 даного договору; порушення господарським судом справи про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом іпотекодавця; ліквідація юридичної особи іпотекодавця.