ПОСТАНОВА
Іменем України
20 серпня 2019 року
Київ
справа №599/1604/16-а
адміністративне провадження №К/9901/23060/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 599/1604/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Козівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання рішення неправомірним, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду, прийняту 30 червня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Курильця А.Р., суддів: Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
в с т а н о в и в :
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Козівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в якому, з врахуванням змінених позовних вимог, просив визнати відмови неправомірними та зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплачувати пенсію за вислугу років починаючи з дати звернення - 19.09.2016 року згідно Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.
Постановою Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 січня 2017 року позов задоволено. Визнано рішення комісії Зборівського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Козівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільської області по розгляду питань, пов`язаних із призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 09 листопада 2016 року щодо відмови позивачу у переведенні з пенсії за віком на пенсію за вислугу років, неправомірним. Зобов`язано відповідача призначити, позивачу пенсію за вислугу років, з 01 листопада 2016 року, згідно чинного на момент звільнення (12 травня 2016 року) Закону (далі -Закон № 1697).
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Як встановлено, 23 жовтня 1998 року позивачу було призначено пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З 04 листопада 2003 року по 05 травня 2016 року позивач працював на посаді прокурора відділу прокуратури Тернопільської області.
12 травня 2016 року позивачу призначено пенсію за віком на загальних підставах, згідно Закону України "Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з тим, що йому виповнилось 60 років.
19 вересня 2016 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про державну службу", проте листом відповідача від 11 жовтня 2016 року № 2325/05 йому повідомлено про відмову у задоволенні його заяви.
01 листопада 2016 року позивач звернувся до відповідача про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1697, проте листом від 28 листопада 2016 року № 2815/05 йому було відмовлено у призначенні пенсії.
Суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення виходив з того, що на час звернення позивача до ПФУ із заявою відсутні законодавчі підстави для призначення пенсії.
У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідач не надав заперечень проти касаційної скарги.
Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
На час звернення позивача до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії порядок призначення пенсій прокурорам було врегульовано Законом Закон № 1697.