ПОСТАНОВА
Іменем України
20 серпня 2019 року
Київ
справа №804/1469/16
адміністративне провадження №К/9901/43567/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №804/1469/16
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська до Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М., суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
в с т а н о в и в :
У березні 2016 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська звернувся до суду з позовом до Гвардійської селищної ради, в якому просив скасувати Положення про встановлення плати за землю на території Гвардійської селищної ради, скасувати пункт 2 рішення №04-34/VI від 02.07.2015 та зобов`язати відповідача розробити та затвердити нове Положення про встановлення плати за землю на території Гвардійської селищної ради, яким звільнити землі, що закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, від сплати земельного податку.
В обґрунтування позовних вимог посилається на статтю 14 Закону України "Про Збройні Сили України", згідно з якою земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування, а тому вважає, що селищною радою має бути прийнято рішення про його звільнення від сплати земельного податку.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Суди встановили, що згідно з Державним актом на право користування землею Серії Б №020061 від 1988 року земельна ділянка загальною площею 20447 га передана в постійне користування Дніпропетровській квартирно-експлуатаційній частині району.
Наказом начальника Дніпропетровської квартирно-експлуатаційної частини району №94 від 31.10.2015 Дніпропетровську квартирно-експлуатаційну частину району переформовано в Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська.
27.05.2015 відповідач листом №02-23/521 повідомив позивача про те, що розроблено проект рішення "Про встановлення ставок земельного податку та орендної плати за користування землею на території Гвардійської селищної ради", в якому не передбачено пільг по сплаті земельного податку для Збройних Сил України.
Листом від 10.06.2015 позивач звернуся до селищної ради з проханням урахувати вимоги статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" щодо звільнення його від сплати земельного податку.
02.07.2015 Гвардійською селищною радою прийнято рішення №04-34/VI "Про встановлення на території Гвардійської селищної ради податку на майно в частині плати за змелю", яким встановлено на території Гвардійської селищної ради податок на майно в частині плати за землю з 01.01.2016 та затверджено Положення про встановлення плати на землю на території Гвардійської селищної ради, в якому, зокрема, не передбачено надання позивачу пільг по сплаті податку на землю.
Вважаючи, що селищною радою позивача протиправно не звільнено від сплати податку на землю, останній звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що норми ПК України в порівнянні із Законом України "Про Збройні Сили України" мають пріоритетну силу, оскільки він є спеціальним законом, що регулює правовідносини в сфері оподаткування.
Апеляційний суд, погодився з такими доводами суду першої інстанції, однак вказав, що надання пільги є дискреційними повноваженнями органу місцевого самоврядування, а тому відповідач, приймаючи спірне рішення, діяв у відповідності до ст.19 Конституції України, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, апеляційний суд зазначив, що оскаржуване рішення №04-34/VI від 02.07.2015 скасовано рішенням відповідача від 28.01.2016 №11-03/VII.
Не погоджуючись із вказаним рішенням апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу з вимогами про його скасування та ухваленні нового рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
У поданих запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а постанову апеляційного суду - залишити без змін.
Верховний Суд переглянув судове рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі -ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 4.4 статті 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.