ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/418/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018
(головуючий суддя Руденко М.А., судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.)
у справі №911/418/18 Господарського суду Київської області
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця"
до Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство"
про стягнення 844 440,20 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий виклад позовних вимог
1.1. У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" (далі - ДП "Клавдієвське лісове господарство") про стягнення 844 440,20 грн, а саме: 585 348,68 грн плати за користування вагонами; 257 035,77 грн збору за зберігання вантажу у вагонах; 1 616,54 грн збору за маневрову роботу; 439,20 грн збору за телеграфне повідомлення.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у грудні 2016 року було оформлені накладні №454678, 455022, 454694 на відправлення вагонів №67612820, №67895672, №66179383, які було затримано на станції "Кучурган" регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" з метою проведення обшуку зазначених вагонів для виявлення та вилучення ділової деревини (кругляк) хвойних порід, експорт якої з 1 січня 2017 року заборонений.
1.3. Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності.
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 27.12.2016 ДП "Клавдієвське лісове господарство" оформлено накладні №454678, №455022, №454694 на відправлення вагонів №67612820, №67895672, №66179383 відповідно, зі станції Немішаєве з вантажем деревини паливної у вигляді колод, полін, сучків, в`язанок хмизу або в аналогічних видах до станції Галац Ларга Румунська залізниця для вантажоодержувача СЧ "Пролісок" СРЛ.
2.2. 04.01.2017 на адресу Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від Головного управлінням Національної поліції в Одеській області надійшов лист №4\73, яким повідомлено, що на залізничній станції "Кучурган" регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" знаходяться залізничні вагони, зокрема, №67612820, №67895672, №66179383. Згідно з супровідними документами у вказаних вагонах повинна знаходитися деревина паливна хвойних порід, але в дійсності в зазначених вагонах знаходиться ділова деревина (кругляк) хвойних порід, експорт якої з 01.01.2017 заборонений та щодо цього факту проводиться досудове розслідування. Отримувачем вказаної продукції є підприємство нерезидент СЧ "Пролісок" СРЛ, Румунія.
Головне управління Національної поліції в Одеській області у вказаному листі також просить з метою недопущення вивозу за межі України незаконно виробленої та забороненої для експорту лісопродукції, а також проведення слідчих (розшукових) дій, здійснити заходи щодо подальшого не транспортування, не розвантаження даних вагонів та збереження лісопродукції, що знаходиться в них.
2.3. Ухвалою суду Приморського районного суду міста Одеси від 05.01.2017 у справі №522/312/17-к (1-кс/522/361/17) надано дозвіл на проведення обшуку залізничних вагонів №67612820, №67895672, №66179383 на залізничній станції "Кучурган" Регіональної філії "Одеська залізниця" з метою виявлення та вилучення ділової деревини (кругляк) хвойних порід, експорт якої з 01.01.2017 заборонений.
2.4. Відповідно до протоколу обшуку від 05.01.2017 у вагонах №67612820, №67895672, №66179383 міститься від 20% до 30% ділової деревини хвойних порід об`ємом по 69 м3, довжиною до 3 м. Деревина у вказаних вагонах вилучена та передана на відповідальне зберігання начальнику залізничної станції "Кучурган".
2.5. Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 06.01.2017 у справі №522/312/17 (1-кс/522/428/17) накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку залізничних вагонів №67612820, №67895672, №66179383.
2.6. Для засвідчення факту простою вагонів працівниками станції "Кучурган" був складений акт загальної форми від 05.01.2017 №2к1.
2.7. 06.01.2017 працівником станції "Кучурган" про факт затримки вагонів на адресу станції Немішаєве направлено телеграму №5.
2.8. Головним управлінням Національної поліції в Одеській області надіслано лист від 31.05.2017 №4/7575 Регіональній філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" з метою недопущення вивозу за межі України вагонів №67612820, №67895672, №66179383 (оскільки в зазначених вагонах в дійсності знаходиться ділова деревина (кругляк) хвойних порід замість деревини паливної хвойних порід), у якому вони просять направити дані вагони на ст. "Одеса-Застава-1" Одеської залізниці одержувачу ТОВ "Віматекс".
2.9. Листом від 31.05.2017 №54-17 ТОВ "Віматекс" підтвердило готовність прийняти зазначені вагони на свою адресу та оплатити залізничний тариф.
2.10. 23.06.2017 вагон №66179383 був переадресований на адресу ТОВ "Віматекс", що підтверджується наказом від 23.06.2017 №323. Вагони №67612820 та №67895672 були переадресовані 17.07.2017 на адресу ТОВ "Віматекс", що підтверджується наказом від 17.07.2017 №347.
2.11. 23.06.2017 на станції "Одеса-Застава-1" складено акт загальної форми №81К1, що вагон №66179383 затримано 05.01.2017 в 8:00, та був переадресований 23.06.2017 ТОВ "Віматекс". В цьому акті також зазначено про простій вагону на станції "Кучурган" - 4062 ваг/год., та містяться нарахування таких платежів: за користування вагоном - 148 428,81 грн; маневрова робота - 30 хв. - 673,60 грн; повідомлення 3 шт. - 366,00 грн; зберігання 4 х 44т х 169 діб х 2,302 = 68 470,68 грн; ПДВ - 43 587,81 грн. Всього 261 526,90 грн.
2.12. 17.07.2017 на станції "Одеса-Застава-1" складено акт загальної форми №97К1, що вагони №67612820 та №67895672 затримано 05.01.2017 в 8:00, та був переадресований 17.07.2017 ТОВ "Віматекс". В цьому акті також зазначено про простій вагону на станції "Кучурган" - 4639 ваг/год. (за вагон), та містяться нарахування таких платежів: за користування вагоном - 339 361,75 грн; маневрова робота - 30 хв. - 673,60 грн; зберігання 4 х 82т х 193 діб х 2,302 = 145 725,80 грн; ПДВ - 97 152,23 грн. Всього 582 913,38 грн.
2.13. 26.06.2017 та 21.07.2017 на станції "Одеса-Застава-1" було складено акти приймання-передачі вантажу - паливна деревина, які підписані начальником станції "Кучурган" Грищенко Ю.В., начальником станції "Одеса-Застава-1" Івановою І.О., директором ТОВ "Віматекс" Вакс М.З., директором ПП ВКФ "НЬЮБІ" Зайцевою А.А., старшим державним інспектором першого відділу оперативного реагування УПМП Сітніковою М.В., відповідно до яких зазначено, що вагони №67895672 - 41 000 кг, №67612820 - 41 400 кг, №66179383 - 43 800 кг, з вантажем - деревина паливна, які знаходились на відповідальному зберіганні у начальника станції "Кучурган" Грищенко Ю.В. прибули на адресу вантажоодержувача ТОВ "Віматекс" та передані на відповідальне зберігання ПП ВКФ "НЬЮБІ".
2.14. За час простою вагонів на станційних коліях "Кучурган", час затримки яких засвідчений актами загальної форми від 23.06.2017 №81К1 та від 17.07.2017 №97К1, позивачем було нараховано плату за користування вагонами в сумі 585 348,68 грн, збір за зберігання вантажу у вагонах у сумі 257 035,77 грн, збір за проведення маневрової роботи в сумі 1 616,54 грн, збір за повідомлення (телеграфне) 439,20 грн.
2.15. Позивачем на адресу відповідача надсилались листи-претензії від 24.07.2017 №175/ДС, від 03.08.2017 №178/ДС, якими позивач просив оплатити нараховані за простій вагонів плату за користування вагонами, плату за зберігання вантажу у вагонах, збір за проведення маневрової роботи та збір за повідомлення (телеграфне).
2.16. Листами від 12.09.2017 №457/07 та від 12.09.2017 №456/07 відповідач повідомив, що не визнає заборгованість щодо платежів за затримку вагонів, оскільки жодних порушень під час митного оформлення вантажу з боку підприємства не було. Згідно з умовами ІНКОТЕРМС-200, відвантаження товару здійснювалося на умовах FCA (склад продавця), де перевізником був ТОВ "Ріалтранс". У зв`язку з цим підприємство не буде сплачувати кошти за простій вагонів на станції "Кучурган" до вирішення цього питання в судовому порядку.
3. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 14.05.2018 у задоволенні позову відмовлено.
3.1.1. Приймаючи рішення, суд першої інстанції визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими, однак відмовив у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності у 6 місяців, встановленого п. 137 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457.
3.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2018 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
3.2.1. Ухвалюючи зазначену постанову, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.
3.2.2. Однак, апеляційна інстанція не погодилась з висновком суду першої інстанції про застосування судом першої інстанції наслідків пропуску звернення з позовними вимогами, з огляду на таке.
Вимогами ст. 926 ЦК України та ч. 6 ст. 315 ГК України передбачено, що позовна давність, порядок пред`явлення позовів у спорах, пов`язаних з перевезеннями у закордонному або міждержавному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).
Суд апеляційної інстанції врахував вимоги до Закону України "Про приєднання України до Протоколу від 3 червня 1999 року, що стосується змін Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 року" та те, що Україна приєдналась 05.06.1992 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, при вирішенні спорів, пов`язаних з перевезенням вантажів у міжнародному залізничному сполученні, необхідно враховувати приписи Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.
Статтею 48 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (в редакції від 16.10.2015), яка врегульовує позовну давність, не містить положень про строки на подання залізницею позовів до вантажовідправників.
Відповідно до ст. 58 Єдиних правил до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (розділ IV до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення від 9 травня 1980 року) строк давності позовів, які ґрунтуються на договорі перевезення, закінчується через один рік.
Позовна давність починається: a) стосовно відшкодування повної втрати вантажу - з тридцятого дня після закінчення строку доставки; b) стосовно відшкодування часткової втрати, пошкодження або прострочення доставки - з дня видачі вантажу; c) у решті випадків - з дня, коли можуть бути пред`явлені позови. День, зазначений як початок відліку строку давності, ніколи не включається до строку.
З огляду на викладене апеляційна інстанція зазначила, що до спірних правовідносин, що виникли між сторонами у справі, які пов`язані з перевезенням вантажу відповідача у міжнародному сполученні (зі станції Немешаєво, Україна до станції призначення - Галац Ларга, Румунія) має застосовуватися однорічна позовна давність, а не шестимісячний строк, передбачений ст. 137 Статуту залізниць України та ч. 5 ст. 315 ГК України.
(Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №927/526/17).
Підставою для майнової відповідальності стали акти загальної форми від 23.06.2017 №81К1 та від 17.07.2017 №97К1, з часу складання яких і почався перебіг позовної давності.
Позов пред`явлено до суду 28.02.2018, що підтверджується календарним штемпелем поштової установи на конверті, в якому надійшла позовна заява до суду.
Враховуючи встановлені судом строки спірних правовідносин із перевезення вантажу вказаними вище вагонами та дату надходження до господарського суду Київської області позовної заяви, позивач звернувся до суду першої інстанції позовом в межах річного строку позовної давності, передбаченого чинним міжнародним законодавством.
4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. ДП "Клавдієвське лісове господарство", не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
4.1.1. Позивач зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, судом апеляційної інстанції не було враховано те, що зазначені у протоколі обшуку від 05.01.2017 припущення щодо наявності у залізничних вагонах ділової деревини документально не підтверджені, а тому не можуть бути доказом незаконного переміщення товарів ДП "Клавдієвське лісове господарство" через митний кордон України.
4.1.2. Твердження позивача, що саме винні дії відповідача призвели до вжиття правоохоронними органами та судом заходів із затримки та арешту вантажу, не встановлюють і не доводять факту наявності вини відповідача.
4.1.3. Скаржник звертає увагу на те, що відповідно до положень пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника.
Проте додані до позовної заяви акти загальної форми №2к1 від 05.01.2017, №81К1 від 23.06.2017 та №97К1 від 17.07.2017 не містять підпису представника ДП "Клавдієвське лісове господарство". Хоча, зазначені акти могли бути складені лише у випадку затримки вагонів з причин, що залежали від вантажовласника. А це, у свою чергу, вказує на недопустимість зазначених доказів.
4.1.4. Судом апеляційної інстанції було залишено поза увагою той факт, що у матеріалах справи відсутні акти про затримку вагонів (за формою, наведеною в додатку 3 до Правил користування вагонами і контейнерами). А за таких обставин підстави для нарахування та стягнення з відповідача плати за користування вагонами №67612820, №66179383, №67895672 за користування вагонами відсутні.
4.1.5. Пункт 8 Правил зберігання вантажу дає право нараховувати збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника). У той же час матеріали справи свідчать про те, що затримка вагонів №67612820, №66179383. №67895672 мала місце з ініціативи слідчого СУ ГУНП в Одеській області, а не з вини відповідача.
4.1.6. Відповідно до п. 137 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.
Відповідно до чинної редакції ч. 5 ст. 315 ГК України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Таким чином, для позовів залізниць до вантажовідправників чинним законодавством встановлена спеціальна позовна давність, яка становить шість місяців з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
У даному випадку підставою для подання позову стало нарахування позивачем зборів за користування вагонами, зберігання вантажу у вагонах, проведення маневрової роботи та повідомлення (телеграфний збір), які здійснювались залізницею в період 05.01.2017 - 17.07.2017. Дані обставини було зафіксовано актами загальної форми №81К1 від 23.06.2017 та №97К1 від 17.07.2017.
З урахуванням характеру спірних правовідносин сторін по справі та положень ч. 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" позовна давність для позивача по даній справі почав свій перебіг з дати складання відповідного акта загальної форми, яким визначено розмір суми, яка підлягає до сплати ДП "Клавдієвське лісове господарство" на користь ПАТ "Укрзалізниця".
Враховуючи дату подання позову до суду (26.02.2018), даний позов подано поза межами шестимісячного строку позовної давності відносно обставин, які зафіксовані актами загальної форми №81К1 від 23.06.2017 та №97К1 від 17.07.2017.
4.2. Відзив від позивача до Верховного Суду не надійшов.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.1.2. За приписами частини 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Щодо суті касаційної скарги
5.2.1. Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача 585 348,68 грн плати за користування вагонами; 257 035,77 грн збору за зберігання вантажу у вагонах; 1 616,54 грн збору за маневрову роботу; 439,20 грн збору за телеграфне повідомлення.
5.2.2. Верховний Суд вбачає, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є правовідносинами з перевезення залізничним транспортом у міжнародному сполученні вантажу, відправником якого є відповідач.
Відповідно до ст. 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
5.2.3. Згідно з ч. 2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.