ПОСТАНОВА
Іменем України
20 серпня 2019 року
Київ
справа №813/2273/18
адміністративне провадження №К/9901/68865/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Стародуба О.П., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №813/2273/18
за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Коморного О.І., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Бруновської Н.В., суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 17.05.2018 № 3491 "Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 )" та зобов`язання вчинити дії щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2, між житловими будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 згідно плану земельної ділянки, доданого до заяви від 24.05.2016.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач безпідставно відмовляє у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2018 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 17.05.2018 № 3491 "Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 )".
Зобов`язано Львівську міську раду вирішити питання про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 між житловими будинками 236/1 та АДРЕСА_3 (біля житлового будинку АДРЕСА_1), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суди встановили, що 24.05.2016 ОСОБА_1 звернувся до Львівської міської ради з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ( біля житлового будинку АДРЕСА_1 .
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 31.10.2016 у справі №465/3922/16-а визнано протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо не розгляду у встановлений законом місячний строк клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та зобов`язано Львівську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 на пленарному засіданні сесії Львівської міської ради.
Ухвалою Львівської міської ради від 14.09.2017 № 2432 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.
Постановою Франківського районного суду м. Львові від 06.12.2017 у справі №465/5581/17, з врахуванням ухвали про виправлення описки від 05.01.2018, визнано протиправною та скасовано вказану вище Ухвалу Львівської міської ради від 14.09.2017 № 2432 та зобов`язано Львівську міську раду вирішити питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Ухвалою Львівської міської ради від 17.05.2018 № 3491 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ).
Вважаючи таке рішення та дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, але відповідачем в ухвалі не наведено підстав, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, за яких позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.
Також, суди дійшли висновку, що надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою є дискреційними повноваженнями органу місцевого самоврядування, а тому суд не вправі зобов`язувати такий орган прийняти відповідне рішення та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про часткове задоволення скарги з огляду на таке.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України).
Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Приписами абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, Земельним кодексом визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: