ПОСТАНОВА
Іменем України
20 серпня 2019 року
Київ
справа №515/714/17
адміністративне провадження №К/9901/16565/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №806/1615/17
за позовом ОСОБА_1 до Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 10 липня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Сивоконь Т.І., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, постановлену у складі: головуючого судді Крусяна А.В.,суддів: Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з позовом до Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про зобов`язання розглянути звернення ОСОБА_2 щодо надання їй схематичного зображення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства згідно розпорядження Татарбунарської районної ради від 03.12.2004 №555/А - 2004; стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 190 мінімальних заробітних плат.
Постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 10 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Судами встановлено, що 21.04.2017 ОСОБА_2 звернулась до Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області з заявою про надання їй схематичного зображення земельної ділянки.
Проте, відповіді на своє звернення не отримала.
ОСОБА_1 (чоловік ОСОБА_2 ) вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з відсутності порушених прав позивача.
У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування ухвалених у справі судових рішень та прийняття нового, про задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідач до суду касаційної інстанції заперечень чи пояснень не подав.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (абзац перший пункту 4.1 Рішення).
За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.