ПОСТАНОВА
Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №826/11045/17
адміністративне провадження №К/9901/10765/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Фрідманн Н.А.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Хрущ А.П.,
представника третьої особи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини - Тімоніної Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №826/11045/17
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), треті особи: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії
за касаційною скаргою Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Мельничука В.П., суддів: Земляної Г.В., Лічевецького І. О.; -
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач-1), ОСОБА_2 (далі - позивач-2) звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Київської міської державної адміністрації (далі - відповідач), за участю третіх осіб Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, (далі - третя особа-1), Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України (третя особа-2), в якому просили суд визнати незаконними дії Київської міської державної адміністрації та зобов`язати Київську міську державну адміністрацію виконати постанову Кабінету Міністрів України №422 від 31.03.2004 року та прийняти рішення про формування фонду житла для тимчасового проживання.
В обґрунтування позовних вимог, позивачі зазначили, що 31 березня 2004 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову "Про затвердження Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання та Порядку надання і користування житловими приміщеннями фондів житла для тимчасового проживання" від 31.03.2004 року № 422 (далі - Порядок № 422), однак з 2004 року до теперішнього часу фонд житла для тимчасового проживання Київською міською державною адміністрацією не створено, кошти не виділяються.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент розгляду справи судом, Комплексна міська цільова програма забезпечення житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов на 2016-2018 роки, яку схвалено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.12.2015 № 1172, знаходиться на етапі погодження в установленому законодавством порядку у Київській міській раді, а тому позовна вимога позивачів щодо визнання незаконними дій Київської міської державної адміністрації є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачами обраний неналежний спосіб захисту, оскільки зобов`язанню вчинення дій, зазначених у позовній вимозі, передує прийняття органом виконавчої влади відповідного рішення. Зважаючи на те, що суд є правозастосовуючим органом, а чинним законодавством встановлена процедура прийняття відповідних рішень виконавчим органом, то суд не може підміняти цю процедуру та орган, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень, а тому приходить до висновку про неможливість втручання в дискрецію суб`єкта владних повноважень. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неналежним, оскільки зобов`язанню вчинення дій, зазначених у позовній вимозі, передує прийняття органом виконавчої влади відповідного рішення.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволена. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року скасоване, з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги задоволені:
визнано протиправною бездіяльність Київської міської державної адміністрації щодо невиконання постанови Кабінету Міністрів України № 422 від 31 березня 2004 року;
зобов`язано Київську міську державну адміністрацію прийняти рішення про формування фонду житла для тимчасового проживання.
Задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що маючи обов`язок доказування правомірності своїх дій та рішень в адміністративних справах Київська міська державна адміністрація, не довела з посиланням на конкретні докази, відсутність підстав для формування фонду житла для тимчасового проживання та прийняття відповідного рішення відповідно до Порядку № 422. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного суду, оскільки адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення, а перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
16 квітня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року, де просили скасувати означену постанову у справі № 826/11045/17, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2018 року залишити без змін.
У касаційній скарзі зазначено, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права. Вказували, що спірні питання виходять за межі повноважень Київської міської державної адміністрації, а суд не може втручатися у сферу прийняття рішень і дій, які належать до дискреційних повноважень відповідача як суб`єкта владних повноважень.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді - доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів - Білоуса О.В., Стрелець Т.Г. від 24 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у справі №826/11045/17 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), треті особи: Кабінет Міністрів України, Уповноважений Верховної Ради України, Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року №703/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Желтобрюх І.Л. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 02 липня 2019 року прийнято до провадження вищевказану касаційну скаргу, закінчено підготовче провадження, справу призначено розгляд у касаційному порядку означеної справи у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи.
В судовому засіданні представник скаржника вимоги касаційної скарги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Позиція інших учасників справи
24 травня 2019 року позивачами подано відзив на касаційну скаргу, де вони просили відмовити відповідачу в задоволенні касаційної скарги в повному обсязі, залишити постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року без змін.
У відзиві позивачі звертали увагу суду, що вся касаційна скарга стосується перерахування повноважень Київської міської державної адміністрації та Департаменту будівництва та житлового забезпечення та про житловий фонд соціального призначення, який зовсім не є предметом позову. Надання житла з житлового фонду соціального призначення регулюється Законом України "Про житловий фонд соціального прихначення" та іншими нормативно-правовими актами, натомість в позові мова йде про створення фонду тимчасового житла, передбаченого постановою КМУ від 31.03.2004 № 422. Жодних даних про причини не створення фонду житла для тимчасового проживання в касаційній скарзі відповідачем не вказано. Також відповідачем не наведено жодних обставин, згідно з якими постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року має бути скасована.
В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явилася, направила суду клопотання з проханням проводити судове засідання без її участі (а.с. 288).
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення касаційної скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, Кабінет Міністрів України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України не скористалися своїм правом подати відзиви на касаційну скаргу, що відповідно до частини 4 статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Представник Кабінету Міністрів України Шокун О.В. в судовому засіданні просив визначити процесуальний статус установи, яку він представляє, оскільки КМУ не приймав участь а ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції. Колегія суддів ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 15 серпня 2019 року, визнала, що Кабінет Міністрів України в даному провадженні не має статусу третьої особи, оскільки дана особа не залучалася у встановленому процесуальному порядку уповноваженим судом, у зв`язку з чим представник КМУ не був допущений до участі в справі в якості представника третьої особи.
Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання 15 серпня 2019 року, хоча в справі наявні докази, що дана особа була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду даної справи. Причин неявки в судове засідання суду не повідомлено.
За змістом частини 4 статті 344 КАС України неприбуття учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи у суді касаційної інстанції.
Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Тімоніна Н.П. в судовому засіданні погодилася із доводами позивача про наявність бездіяльності в діях Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) в частині не виконання постанови Кабінету Міністрів України № 422 від 31 березня 2004 року, а в частині позовних вимог про зобов`язання прийняти відповідача рішення про формування фонду житла для тимчасового проживання та належності цього питання до дискреційних повноважень останнього поклалася на розсуд суду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що позивачі є малозабезпеченою багатодітною сім`єю у складі: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
З 23 вересня 2015 року Позивачі перебувають на обліку, як особи переміщені з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, на підставі довідок від 23.09.2015 року № 3002015221, № 3002015222 виданих Управлінням праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509.
Родина Черкас втратила постійне житло, яке залишилося на тимчасово окупованій території, та має потребу у забезпеченні житлом за новим місцем проживання у м. Києві .
31 березня 2004 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про затвердження Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання та Порядку надання і користування житловими приміщеннями фондів житла для тимчасового проживання" № 422 (далі - Порядок № 422), яким врегульовано порядок надання і користування житловими приміщеннями для тимчасового проживання.
В матеріалах справи наявний лист № 056/86-Ч-476/17 від 26 травня 2017 року Департаменту будівництва та житлового забезпечення, відповідно до якого розроблено Комплексну міську цільову програму забезпечення житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов на 2016-2018 роки, яку схвалено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03 грудня 2015 року № 1172.
Проте, вказана програма знаходиться на етапі погодження в установленому законодавством порядку у Київській міській раді.
Тобто, з 2005 року до теперішнього часу Київською міською державною адміністрацією не сформовано фонд житла для тимчасового проживання, що прямо протирічить пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 року № 422, в якому постановлено Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям передбачати починаючи з 2005 року в проектах відповідних бюджетів кошти на формування фондів житла для тимчасового проживання.
Позиція Верховного Суду
Оцінка Верховного Суду висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.