ПОСТАНОВА
Іменем України
21 серпня 2019 року
Київ
справа №813/1589/17
адміністративне провадження №К/9901/17509/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов?язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року (головуючий - Старунський Д.М., судді: Багрій В.М., Рибачук А.І.),
В С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі - ДМС) про визнання неправомірними та скасування рішень від 29 березня 2017 року № 121-17 і № 122-17 про відмову у визнанні громадян Російської Федерації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 біженцями або особами, які потребують додаткового захисту; зобов`язання ДМС прийняти рішення про визнання громадян Російської Федерації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.
2. Позов мотивували тим, що вони мають обґрунтовані побоювання стати жертвами переслідувань у Російській Федерації через віросповідання, політичні переконання та членство в партії "Хізб ут-Тахрір аль-ісламі" та не бажають повертатися до країни походження внаслідок таких побоювань, що є підставою для визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту. У зв?язку з цим вважають, що відповідач прийняв рішення про відмову в наданні їм такого статусу необгрунтовано, без дослідження інформації по країні походження.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року (головуючий - Брильовський Р.М., судді: Гулик А.Г., Кедик М.В.) відмовлено в задоволенні позову.
4. Суд першої інстанції обгрунтував своє рішення тим, що побоювання позивачів пов?язані із свідомим порушенням законодавства Російській Федерації, на території якої заборонена діяльність політичної партії "Хізб ут-Тахрір аль-Ісламі", а небажання повертатися до країни громадянської належності є спробою уникнення відповідальності за вчинення протиправних дій. При цьому суд визнав безпідставними доводи позивачів про наявність в них побоювань стати жертвами переслідувань через релігійні переконання, оскільки релігія іслам дозволена для віросповідання в Російській Федерації, позивачі безперешкодно сповідували іслам і їх право на свободу віросповідання державою жодним чином не порушувалось до вступу в заборонену організацію.
5. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 жовтня 2017 року скасував постанову окружного суду та прийняв нову, якою адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував рішення ДМС від 29 березня 2017 року № 121-17 і №122-17 про відмову у визнанні громадян Російської Федерації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 біженцями або особами, які потребують додаткового захисту. Зобов`язав ДМС повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
6. Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у випадку повернення позивачів до країни громадянської належності їх життю, здоров`ю, гідності та свободі буде загрожувати реальна небезпека, через що в них є цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань через політичні та релігійні причини.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
7. У касаційній скарзі ДМС, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для надання позивачам притулку в Україні, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
8. Позивачі не подали відзиву на касаційну скаргу.
ІV. Встановлені судами фактичні обставини справи
9. З матеріалів особової справи № 2016LV0007 встановлено, шо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Російської Федерації, за національністю - татарин, віросповіданням - мусульманин, освіта - вища, закінчив Альметьєвський державний інститут нафти за кваліфікацією "інженер". Сімейний стан - одружений.
10. Дані про особу ОСОБА_2 встановлені на підставі копії паспорта громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1, виданого 19.12.2006 р. відділом УВС Росії в Республіці Татарстан по Альметьєвському районі. У Російській Федерації ОСОБА_2 проживав у Республіці Татарстан, місто Альметьєвськ.
11. В країні походження мав бізнес, а саме: пекарню та автосервіс. Станом на час оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відомості про його роботу не відомі.
12. Згідно з довідкою Голови Інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Україні ОСОБА_3 від 09.05.2016 р. №1437/5 ОСОБА_2 є членом ісламської політичної партії "Хізб ут-Тахрір " з 2007 року. Прийнятий в партію "Хізб ут-Тахрір " в місті Альметьєвськ, Республіки Татарстан Російської Федерації. На даний момент приписаний до українського відділення цієї організації.
13. З матеріалів особової справи №2016LV0008 встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою Російської Федерації, за національністю - татарка, віросповіданням - мусульманка, освіта - вища, закінчила Альметьєвський Державний інститут нафти за спеціальністю "Промислова теплоенергетика". Сімейний стан - заміжня. Безробітна.
14. Дані про особу ОСОБА_1 встановлені на підставі копії паспорта громадянки Російської Федерації № НОМЕР_2, виданого 14.08.2009 р. відділом УВС Росії в Республіці Татарстан по Альметьєвському району. У Російській Федерації ОСОБА_1 проживала у Республіці Татарстан, місто Альметьєвськ.
15. Згідно з довідкою Голови Інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Україні ОСОБА_3 від 09.05.2016 р. №1437/5 ОСОБА_1 є членом ісламської політичної партії "Хізб ут-Тахрір" з 2009 року. Прийнята в партію "Хізб ут-Тахрір" в місті Альмєтьєвськ Республіки Татарстан Російської Федерації. На даний момент приписана до українського відділення цієї організації.
16. Дані ОСОБА_1 внесені до Переліку організацій і фізичних осіб, щодо яких є відомості про їх причетність до екстремістської діяльності або тероризму, на підставі підпунктів 6, 7 пункту 2.1 статті 6 Федерального закону від 07.08.2001 N 115-ФЗ "Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму".
17. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є подружжям, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 06.08.2009 р.
18. Позивачі виховують двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3
19. 30.03.2016 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прибули на територію України на автомобілі без дітей, державний кордон України перетнули поза пунктом пропуску. Діти подружжя прибули на територію України у супроводі матері ОСОБА_2 . Позивачі в Україні проживали у знайомих у м. Львові, але під час проведення другої співбесіди повідомили про нове місце проживання у м . Одесі .
20. 08 квітня 2016 року позивачі звернулися до Головного управління ДМС України у Львівській області із заявами про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту. Причиною звернення вказали переслідування їх владою Російської Федерації за політичні та релігійні переконання, пов?язані із членством в ісламістській партії "Хізб ут-Тахрір", яка сповідує так званий "нетрадиційний іслам" та вважається в Росії екстремістською і терористичною організацією.
21. 29 квітня 2016 року Головне управління ДМС України у Львівській області розпочало процедуру оформлення документів для вирішення питання щодо надання позивачам статусу біженця або особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту.
22. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 документовані довідками Головного управління ДМС України у Львівській області про звернення за захистом в Україні від 08.04.2016 р. № 003639 та № 003640.
23. За результатами розгляду особових справ позивачів, проведених з ними співбесід, Головне управління ДМС України у Львівській області склало висновки від 27.02.2017 р. про те, що громадяни Російської Федерації ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не підпадають під критерії визначення біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог пунктів 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
24. Орган міграційної служби виходив з того, що партія "Хізб ут-Тахрір" заборонена у країнах світу, де переважну або велику частину населення становлять мусульмани, та зважаючи на певні ідеологічні основи "Хізб ут-Тахрір" та своєрідне трактування Корану її представниками, перестороги таких країн, тим більше у час загострення світової терористичної загрози, є зрозумілими, тому вважати упередженою заборону такої організації у Росії недоречно.
25. Заявники на момент вступу в ряди партії знали про її заборону на території Росії, їх не турбували наслідки, які за собою несе членство в будь-яких заборонених Законом організаціях, проте розуміння правильності вибраного шляху стало підставою рухатися по ньому надалі, що являє собою свідоме порушення законодавства країни громадянської належності.
26. Рішеннями ДМС України від 29.03.2017 р. № 122-17 та № 121-17 громадянам Російської Федерації ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
V. Позиція Верховного Суду
27. Відповідно до пунктів 1 і 13 частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2011 р. № 3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі - Закон № 3671) біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань; особа, яка потребує додаткового захисту, - це особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.