ПОСТАНОВА
Іменем України
19 серпня 2019 року
Київ
справа №820/5634/13-а
адміністративне провадження №К/9901/792/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Балаклійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Заічко О.В. від 30 вересня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Зеленського В.В., суддів П`янової Я.В., Чалого І.С. від 21 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Балаклія" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Балаклія" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 01 липня 2013 року: №0000442200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 267241,25 грн.; №0000432200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток (доходи) приватних підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 145251,25 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими податковим органом визначено грошові зобов`язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств та ПДВ, є протиправними, адже прийняті з порушенням й не відповідають положенням законодавства, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року, позовні вимоги задоволено повністю; скасовано податкові повідомлення-рішення від 01 липня 2013 року №0000442200 та №0000432200.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов наступних висновків:
- в 2010 році до складу валових витрат позивачем було віднесено 660306,04 грн. витрат, пов`язаних з підготовкою та організацією перевезень вантажним автомобільним транспортом, що, на думку судів, не суперечить вимогам підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР), й на момент придбання ТМЦ підприємство мало намір використовувати їх у господарській діяльності, що спростовує доводи відповідача про порушення Товариством норм пункту 5.9 статті 5 вказаного Закону;
- висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону №334/94-ВР є неправомірними, оскільки податковим органом безпідставно збільшено об`єкт оподаткування з податку на прибуток на суму 660306,04 грн. і донарахована сума податку на прибуток за період з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2011 року, що підлягає зменшенню на 165076,51 грн.;
- відповідачем при складанні акту перевірки та зазначенні про порушення позивачем підпункту 1.22.1 пункту 1.22 та пункту 1.25 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР не було дотримано пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984, положення якого були чинними на момент проведення перевірки позивача (далі - Порядок №984), й, як наслідок, не наведено та не зазначено відомостей з посиланням на первинні документи, в яких містилася б інформація щодо операцій за вказаними у акті договорами, які саме враховувались перевіряючими при проведенні перевірки та визначенні суми заборгованості, не наведено суму заборгованості за кожною з операцій, не визначено дату виникнення вказаної заборгованості;
- висновок відповідача про безпідставне завищення валових витрат на суму 1892523,39 грн., викладений в акті перевірки, зроблений не на підставі коригування витрат по придбанню ПММ, а на підставі порівняння виробничої собівартості та вартості реалізації послуг за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року, а тому податковим органом двічі був збільшений об`єкт оподаткування з податку на прибуток на суму 660306,04 грн., а саме один раз через зменшення витрат по рядку 04.1 декларацій з податку на прибуток "Витрати на поліпшення основних фондів", а другий раз через збільшення доходів по рядку 01.2. Враховуючи наведене у сукупності, суди дійшли висновку про відсутність порушення позивачем положень Закону №334/94-ВР й, як наслідок, про протиправність прийнятого Інспекцією податкового повідомлення-рішення від 01 липня 2013 року №0000432200.
Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій також виходили з того, що операції між позивачем та його контрагентами (ПП "Промтранспоставка", ПП "Світ Касандри - 350", ТОВ "САТ ІМПЕКС", ПП "Тевес Юніон") щодо придбання транспортно-експедиційних послуг вантажними автомобілями, дизпалива, сидельних тягачів, шин, акумуляторів, ПММ, електричної енергії, запасних частин тощо є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій, тому прийняте Інспекцією податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2013 року №0000442200 є таким, що не ґрунтується на законодавстві.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішення за неправильного застосування норм матеріального права, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки Товариства.
Товариство у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку Товариства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 10 червня 2013 року №442/22- 047/32898172.
Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема вимог:
- підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.9 статті 5, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7, підпункту 11.3.1 пункту 11.1 статті 11 Закону №334/94-ВР, у зв`язку із чим занижено валові доходи на суму 1170681,00 грн., а також пункту 1.32 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.5 пункту 5.2, пунктів 5.6, 5.7, 5.9 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334/94-ВР, у зв`язку із чим занижено валові витрати на суму 574213,00 грн. Як наслідок, податковим органом зроблено висновок, що Товариством збільшено об`єкт оподаткування на суму 596468,00 грн. й занижено податок на прибуток у сумі 149116,00 грн.;
- пункту 135.4, підпунктів 135.5.4, 135.5.5, 135.5.15 пункту 135.5 статті 135, пункту137.1 статті 137 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв`язку з чим занижено доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, у сумі 252203,00 грн.; пунктів 138.2, 138.4, підпункту 138.10.2, абз. 3 підпункту "в" підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 ПК України, у зв`язку з чим занижено витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, в сумі 448841,00 грн. Як наслідок, податковим органом зроблено висновок, що Товариством зменшено об`єкт оподаткування на суму 196638,00 грн. й завищено податок на прибуток у сумі 47739,00 грн.;
- підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР) в результаті безпідставного включення до складу податкового кредиту податкових накладних, формально складених від ПП "Тевес Юніон", ТОВ фірма "Сат Імпекс", ПП "Світ Касандри - 350", ПП "Промтранспоставка", у зв`язку із чим завищено податковий кредит всього на суму 213793,36 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Верховний Суд не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій, вважаючи їх передчасними, виходячи з наступного.
Частинами четвертою, п`ятою статті 11 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій) передбачено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
У відповідності до змісту наведених положень суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Загальне правило оцінки доказів сформульоване у частині першій статті 86 КАС України, згідно з яким суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною першою статті 138 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Тобто предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення. З`ясуванню і перевірці доказами підлягають також причини і умови, які сприяли правопорушенню або виникненню публічно-правового спору.
Як передбачено статтею 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.
Аналогічні за змістом положення закріплені і в КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про законність оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення від 01 липня 2013 року №0000432200, свої мотиви обґрунтовували правомірним включенням позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, витрат, пов`язаних з підготовкою та організацією перевезень вантажним автомобільним транспортом, витрати на ремонт основних фондів. За висновком судів, відповідачем двічі безпідставно зменшено витрати підприємства на суму 660306,04 грн., що привело до збільшення об`єкту оподаткування з податку на прибуток у розмірі 606306,04 грн.
Проте такі висновки зроблені судами першої та апеляційної інстанцій за неповної й неналежної оцінки всіх обставин справи, оскільки встановлені в акті перевірки порушення обґрунтовані відповідачем також й безпідставним заниженням валових доходів по операціям з отримання Товариством поворотної фінансової допомоги за договорами, укладеними із ОСОБА_1, ОСОБА_2, а також умовно нарахованих процентів на таку допомогу, чим, за висновками податкового органу, порушено Товариством підпункт 1.22.1 пункту 1.22 та пункт 1.25 статті 1, підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону №334/94-ВР, пункт 135.4, підпункти 135.5.4, 135.5.5, 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 ПК України, що, як наслідок, призвело до заниження податку на прибуток підприємства за перевіряємий період.
За правилами пункту 3.1 статті Закону №334/94-ВР (положення якого були чинними на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
У відповідності до пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону валовим доходом визнається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Валовий доход включає, окрім іншого, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку (абзац третій підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону №334/94-ВР).