Постанова Іменем України
15 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 463/1685/17
провадження № 51-9383км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Шевченко Т.В., суддів Голубицького С.С., Крет Г.Р., за участю секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Чабанюк Т.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 31 серпня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140040003124, щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Конотопа Сумської області, жителя АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Личаківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі п. "ґ" ст.1 Закону України від 22 грудня 2016 року "Про амністію у 2016 році".
Стягнуто з ОСОБА_1 : на користь ОСОБА_3 - 52 774,75 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 57 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь держави - 3581,5 грн процесуальних витрат.
Стягнуто з ПАТ "Українська пожежна-страхова компанія" на користь ОСОБА_3 3000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 4966,87 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ПАТ "Українська пожежна-страхова компанія" в рівних частках на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 640 грн.
Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 31 серпня 2018 року залишив вирок без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 11 вересня 2016 року о 20:00, керуючи транспортним засобом марки "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині дороги на вул. Личаківській у напрямку вул. Мечникова у м. Львові, порушив вимоги Р. 1 п. 1.10, Р. 2 п. 2.3 та Р. 12 п.п. 12.3, Р. 18 п.п. 18.1 Правил дорожнього руху, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу не переконався у тому, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка вийшла на пішохідний перехід. У результаті наїзду потерпіла отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 ставить вимогу про скасування судових рішень у частині вирішення цивільного позову та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вважає, що рішення про стягнення моральної шкоди не ґрунтується на доказах. Зазначає, що суд, стягуючи з нього кошти на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_3, не обґрунтував розміру шкоди, не навів розрахунків, не надав належної оцінки наданим потерпілою доказам на підтвердження шкоди і, крім того, вийшов за межі позовних вимог потерпілої, яка вважала за необхідне стягнути кошти в розмірі 57 741,62 грн саме зі страхової компанії в межах страхового полісу. Також вказує, що суд безпідставно стягнув з нього судові витрати на користь потерплої та інші кошти, які, на його переконання, безпосередньо не пов`язані з вчиненим злочином.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, правильність кваліфікації його дій та призначеного покарання не оспорюються в касаційній скарзі засудженого. Перевіривши доводи останнього щодо необґрунтованості судових рішень у частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 та стягнення із засудженого судових витрат на її користь, Верховний Суд дійшов такого.
За змістом ч. 1 ст. 129 КПК суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Частиною 5 ст. 128 КПК передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Такі засади, до яких належить і законність, закріплено у статтях 7, 9 КПК. Водночас за правилами ч. 6 ст. 9 вказаного Кодексу у випадках, коли його положення не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади, визначені ч. 1 ст. 7 КПК.
Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Ст. 23 ЦК передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Така шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частини 1-2 зазначеної статті).
Згідно із ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.