ОКРЕМА ДУМКА
14 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/440/19
Провадження № 11-816ав19
суддів Великої Палати Верховного Суду Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю. щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 серпня 2019 року, прийнятої за наслідком розгляду апеляційної скарги кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 198 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, висунутого Політичною партією «Слуга народу», ОСОБА_10 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 серпня 2019 року у справі за позовом кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 198 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, висунутого Політичною партією «Слуга народу», ОСОБА_10 до Центральної виборчої комісії (далі – ЦВК) про визнання протиправними дій та рішення, зобов’язання до вчинення дій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10 серпня 2019 року ОСОБА_10 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ЦВК, у якому просила:
- визнати протиправними дії та рішення ЦВК з установлення підсумків голосування в межах одномандатного виборчого округу № 198 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року;
- визнати протиправними дії ЦВК зі складання протоколу від 5 серпня 2019 року про результати виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року в межах одномандатного виборчого округу № 198;
- визнати недійсними позачергові вибори народних депутатів України 21 липня 2019 року в межах одномандатного виборчого округу № 198;
- зобов’язати ЦВК опублікувати в офіційних друкованих виданнях публікацію про спростування інформації щодо обрання ОСОБА_11 народним депутатом України в одномандатному виборчому окрузі № 198;
- зобов’язати ЦВК прийняти рішення про проведення повторного голосування з позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року в межах одномандатного виборчого округу № 198 в строки, визначені частиною третьою статті 103 Закону України від 17 листопада 2011 року № 4061-VI «Про вибори народних депутатів України» (далі – Закон № 4061-VI), обчислюючи його з дня набрання рішенням у цій справі законної сили.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 серпня 2019 року повернув позовну заяву ОСОБА_10. на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).
Ухвалюючи таке рішення, Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду керувався тим, що позивач подав до адміністративного суду позовну заяву, в якій об'єднав в одне провадження позовні вимоги щодо рішень, дій або бездіяльності ЦВК щодо встановлення нею результатів виборів, що належать до виключної підсудності Верховного Суду як суду першої інстанції, з позовними вимогами про визнання протиправними дій та рішення ЦВК з установлення підсумків голосування в межах одномандатного виборчого округу № 198 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, що не віднесені КАС України до виключної підсудності Верховного Суду як суду першої інстанції, а в силу вимог статей 22, 273 КАС України належать до виключної підсудності апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, як суду першої інстанції. За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що роз’єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом Верховним Судом як судом першої інстанції з урахуванням вимог частини шостої статті 172 КАС України є неможливим.
Не погодившись із постановленим у справі судовим рішенням з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, ОСОБА_10. просила скасувати ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 11 серпня 2019 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
ОСОБА_10. зазначала, що належним способом захисту її порушених прав в контексті позовної заяви є визнання протиправними дій ЦВК зі складання протоколу від 05 серпня 2019 року про результати виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року в межах одномандатного виборчого округу № 198 та встановлення результатів голосування в межах одномандатного виборчого округу № 198. Наведені вимоги в повній мірі підпадають під правила виключної підсудності Верховного Суду, встановленої положеннями частини третьої статті 273 КАС України. При цьому позовна вимога щодо визнання протиправними дій та рішення ЦВК з установлення підсумків голосування в межах одномандатного виборчого округу № 198 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року є технічною помилкою, допущеною позивачем при формулюванні прохальної частини позовної заяви, що підтверджується змістом позовної заяви та положеннями статті 99 Закону № 4061-VI, за якими до повноважень ЦВК не належить встановлення підсумків голосування в межах одномандатного виборчого округу, а тому така вимога не могла бути заявлена до ЦВК.
На думку скаржника, застосування судом першої інстанції наслідків, передбачених пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України з формальних підстав, а також незастосування положень частин першої та другої цієї статті КАС України, позбавляє ОСОБА_10. права на доступ до правосуддя, оскільки у разі повернення позовної заяви повторне звернення до суду з тих же підстав стане неможливим через сплив строків, визначених частиною шостої статті 273 КАС України, що в свою чергу суперечить вимогам статті 55 Конституції України та прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, які є обов’язковими до застосування в спірних відносинах в силу положень статті 6 КАС України.
ВИСНОВКИ ВЕЛИКОЇ
ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_10. залишено без задоволення; ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 серпня 2019 року залишено без змін.
На думку Великої Палати Верховного Суду, аналіз статей 2, 169, 172 КАС України дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз’єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об’єднаних вимог в самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Проте таке роз’єднання може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз’єднав позовні вимоги.
КАС України імперативно врегульовує питання підсудності адміністративних справ, встановлюючи певні категорії справ, які підлягають розгляду Верховним Судом як судом першої інстанції та не підлягають розгляду іншими адміністративними судами у разі об’єднання у позові вимог, що хоча і пов’язані між собою, але їх розгляд віднесено до підсудності інших адміністративних судів як судів першої інстанції.
Доводи позивача про те, що відповідно до положень статті 99 Закону № 4061-VI до повноважень ЦВК не належить встановлення підсумків голосування в межах одномандатного виборчого округу, а тому така вимога не могла бути заявлена до вказаного відповідача, спростовуються положеннями частини п’ятої статті 97 Закону № 4061-VI.
ОСОБА_10 при визначенні змісту своїх позовних вимог не проявила необхідної ретельності, тому негативні наслідки цих помилок покладаються саме на неї.
До того ж Велика Палата Верховного Суду вважає, що згідно з принципом правової визначеності позивачка має знати наслідки об’єднання нею кількох позовних вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, для яких Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у такому поєднанні не є судом, встановленим законом.
Метою обмеження Верховним Судом у складі судді Касаційного адміністративного суду права ОСОБА_10 було забезпечення дотримання цим судом вимог процесуального закону щодо розгляду справи належним судом задля ефективного виконання завдання адміністративного судочинства, визначеного КАС України.
Внаслідок власних помилок і допущених порушень норм процесуального права об’єднанням в одному позові вимог, які у такому поєднанні непідсудні Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду, жодне розумне очікування на розгляд такого позову не могло виникнути у ОСОБА_10
ПІДСТАВИ І МОТИВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
Вважаємо, що висновки Великої Палати Верховного Суду є помилковими, а апеляційну скаргу слід було задовольнити, ухвалу від 11 серпня 2019 року скасувати, направивши справу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду, з таких міркувань.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи