1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду





ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ


15 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 759/1501/18

провадження № 51-144км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:


головуючого                                                    Макаровець А.М.,

суддів                                                                Крет Г.Р., Маринича В.К.,

за участю:                                                        

секретаря судового засідання                     Демчука П.О.,

прокурора                                                        Шошури А.П.,

засудженого                                                    ОСОБА_1, (у режимі відеоконференції)

захисника                                                        Охмана О.В.,


розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100080011228, за обвинуваченням


ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,


у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі — КК),


за касаційною скаргою захисника Охмана О.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 4 грудня 2018 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини


За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 54 КК його позбавлено військового звання "старший лейтенант".


Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 16 200 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн — моральної шкоди.


Київський апеляційний суд ухвалою від 4 грудня 2018 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 22 грудня 2017 року близько 01:30 біля будинку №1/3 на вул. Львівській у м. Києві за попередньою змовою з невстановленою особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, з корисливих мотивів, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого ОСОБА_3, відкрито викрав з автомобіля "Toyota Land Cruiser" (д.н.з. НОМЕР_1) належний потерпілому мобільний телефон "Iphone 6s Plus" вартістю 16 200 грн, за обставин, викладених у вироку.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Охман О.В. посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Просить скасувати ухвалу щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.


На обґрунтування своїх доводів зазначає, що:

- суд першої інстанції фактично розглянув провадження за спрощеною процедурою, не допитавши свідків, при цьому порушив вимоги ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК), оскільки обвинувачений вини не визнавав;

- рапорт поліції охорони складено з порушенням вимог закону, оскільки містить інформацію, яку вказав потерпілий, тобто заінтересована особа, крім того, з рапорту вбачається, що працівники поліції охорони проводили незаконний обшук ОСОБА_1 у супермаркеті "Сільпо", не маючи на це права і не складаючи відповідного протоколу;

- суд не спростував версії обвинуваченого про те, що він, побачивши розбите скло  автомобіля, лише зазирнув у салон, щоб взяти документи, установити власника та повідомити йому про злочин;

- чотири вилучені відбитки пальців рук не було визнано речовими доказами, що унеможливлює оцінювати як доказ висновок експерта-криміналіста;

- на фототаблицях до протоколів не зазначено часу здійснення фото, і їх складав не той слідчий, який був присутнім на місці події;

- протокол огляду місця події (у дворі, де стояв автомобіль) складено з порушенням вимог ст. 237 КПК, оскільки в ньому не зазначено місця виявлення вилучених предметів, детального опису таких предметів, їх опечатування;

- протокол огляду місця події (в приміщенні магазину "Сільпо") також є недопустимим доказом, оскільки вказані в ньому предмети невідомо звідки з’явилися на столі, тобто вилучалися не в ОСОБА_1, останній не був оглянутий слідчим;

- роздруківки дзвінків потерпілого з мобільного телефону ставлять під сумнів сам факт крадіжки в потерпілого мобільного телефона, оскільки дата його придбання не відповідає здійсненим дзвінкам;

- суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ч. 3 ст. 404, ст. 419 КПК не провів повного та об’єктивного дослідження обставин, яких не було досліджено судом першої інстанції, ретельно не перевірив усіх доводів, зазначених в апеляційній скарзі, не надав на них відповідей і не мотивував свого рішення про залишення без зміни вироку суду першої інстанції.


Позиції учасників судового провадження

Від прокурора у кримінальному провадженні надійшло заперечення на касаційну скаргу захисника.

У судовому засіданні:

- захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу;

- прокурор вважав ухвалу законною та обґрунтованою й просив залишити її без зміни.

Мотиви Суду

У касаційній скарзі порушено питання про перевірку судового рішення у касаційному порядку у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам у касаційній скарзі в частині оцінки доказів, а саме показань потерпілого, свідків, протоколів слідчих дій, які не є предметом дослідження й перевірки в касаційному суді та належність і допустимість яких була перевірена в суді апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна за попередньою змовою з невстановленою слідством особою із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для його життя та здоров’я потерпілого, ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом.

Доводи у касаційній скарзі про те, що суд першої інстанції всупереч вимогам ч. 3 ст. 349 КПК фактично розглянув провадження за спрощеною процедурою, не зважаючи на те, що обвинувачений вини не визнавав, не відповідають матеріалам кримінального провадження, оскільки судовий розгляд проведено в повному обсязі з дослідженням наявних доказів.


................
Перейти до повного тексту