Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 167/407/17-ц
провадження № 61-2734св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової
І. А., Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_4,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_5,
третя особа - Рожищенський районний сектор ДМС України у Волинській області, Служба у справах дітей Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 14 лютого 2018 року у складі судді Сіліча І. І. та постанову Апеляційного суду Волинської області від 15 травня 2018 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчука Л. В., Осіпука В. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є власником житлового будинку з господарськими і побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, на підставі спадкування заповітом після смерті попереднього власника - її батька. В цьому житловому будинку за згодою минулого власника зареєстрована відповідач ОСОБА_5, яка є колишньою дружиною її племінника ОСОБА_6 Відповідач проживаючи з її мамою пенсіонеркою похилого віку, постійно порушувала правила суспільного проживання, що негативно відображалося на здоровʼї її матері та робило неможливим проживання у вказаному будинку.
Добровільно знятись з реєстрації відповідач відмовлялась. Зазначала, що реєстрація відповідача порушує її право власності на нерухоме майно, перешкоджає їй нормально користуватися та розпоряджатися вказаним житловим будинком.
З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_4 просила суд усунути перешкоди в користуванні належним їй на праві власності будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_5 та зняття її з реєстрації за вищевказаною адресою.
У жовтні 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом вселення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона зареєстрована в житловому будинку АДРЕСА_1 на правах члена сімʼї попереднього власника будинку, як дружина його внука ОСОБА_6, внаслідок реєстрації шлюбу 18.11.2007 року. Попередній власник помер і 28.03.2017 року будинок успадкувала ОСОБА_4 Однак, вона вважає, що при зміні власника будинку право на житло її з дитиною не припиняється. Крім того, в будинку зареєстрований батько дитини, а дитина має безспірне право на проживання з батьком. Вважає, що вони з дитиною набули самостійного права на проживання в спірному будинку, а тому не підлягають до виселення без надання іншого житла. Зазначає також, що 30.05.2017 року ОСОБА_4 виселила її з дитиною із законно займаного житла і перевезла їхні речі в с. Ворончин Рожищенського району Волинської області, чим протиправно змінила їх місце проживання, та не допускає в будинок.
З урахуванням викладеного, просила усунути перешкоди в користуванні житлом - вселити її та її малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в будинок ОСОБА_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, як незаконно виселених.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 14 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виселення задоволено частково.
Виселено ОСОБА_5 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Вирішено питання щодо судових витрат.
В решті позовних вимог відмовлено.
В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки ОСОБА_5 не є членом сімʼї нового власника будинку, не укладала договору найму житла, а ОСОБА_4 вимагає усунення перешкод у здійсненні нею свого права власності на цей будинок, то права власника підлягають судовому захисту шляхом виселення відповідачки із спірного жилого приміщення, на підставі ст.317, 319, 383 та 391 ЦК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Волинської області від 15 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення.
Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 14 лютого 2018 року залишено без змін.
Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначив, що захисту підлягає право власності позивача, а відповідач не є членом її сімʼї.
Також, суд апеляційної інстанції погодився із судом першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про вселення її із сином, оскільки ОСОБА_4 в первісному позові не ставила вимоги про виселення малолітнього ОСОБА_8
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_5 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі та задовольнити зустрічну позовні вимоги ОСОБА_9
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував те, що після ухвалення рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 14 лютого 2018 року ОСОБА_5 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_6 були примусово виселені ОСОБА_4
Зазначала, що не зважаючи на встановлені на міжнародному та національному законодавчому рівні положення щодо захисту прав дитини, судами були винесені рішення, котрі унеможливили забезпечення належного рівня для життя малолітньої дитини шляхом виселення матері із будинку, у якому зареєстрований син та постійно проживає і зареєстрований його батько.
Вважає, що підстав для виселення її з будинку немає, оскільки ОСОБА_4 не було надано будь - яких доказів вчинення протиправних дій щодо спірного майна із сторони ОСОБА_5, також з приводу цього судами жодних фактів не встановлено.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_4, в якому просила залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки такі прийняті внаслідок всебічного та повного зʼясування обставин справи.
ОСОБА_4 вказує, що протягом розгляду всієї справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, вона не ставила питання про виселення неповнолітнього ОСОБА_8 з будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Зазначає, що жодних заперечень проти проживання у вказаному будинку неповнолітнього ОСОБА_8 не має. Тим більше, що у вказаному житлі зареєстрований та проживає його батько ОСОБА_6, який має рівні права з матірʼю дитини щодо виховання.
Просить врахувати, що місце проживання дитини не було встановлено рішенням суду і дитина може проживати з будь-яким із батьків.
Вважає, що ОСОБА_5 вирішила скористатись правами дитини у власних інтересах, стверджуючи, що інтереси її сина порушені і вона звертаючись до суду із зустрічним позовом про вселення, намагається їх захистити.
Посилаючись на ст. ч. 2 ст. 64 ЖК України зазначила, що ОСОБА_5 не є членом її сімʼї, не проживає з нею та не веде спільного господарства, що підтверджується довідкою про склад сімʼї. Жодних договорів оренди житлового приміщення між ними укладено не було.
Просила касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 13.02.2018 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 15.05.2018 року без змін.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду