Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 760/5949/17
провадження № 61-47057св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької
В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_4,
відповідач – ОСОБА_5,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна подружжя за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 – адвоката Коваленко
Анжеліки В’ячеславівни на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Махлай Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 28 липня 2007 року між нею та відповідачем було укладено шлюб.
У сторін народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З відповідачем прожили в шлюбі 10 років, вели спільне господарство та будували міцні сімейні відносини. Однак останнім часом подружні відносини не склалися через взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини, у зв’язку з чим не можуть проживати як сім’я та виконувати сімейні обов’язки.
Розлучення єдиний вихід для неї та відповідача побудувати нове щасливе життя і зберегти нормальне бачення про сім’ю їх спільної дитини.
Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просила розірвати шлюб з відповідачем, зареєстрований 28 липня 2007 року Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області за актовим записом 1-КИ № 080535 від 28 липня 2007 року.
Також ОСОБА_4 просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 3 000 грн щомісячно з моменту звернення до суду з позовом до досягнення дитиною повноліття, посилаючись на те, що їх спільна з відповідачем дитина проживає разом з нею. На час подання позову з відповідачем не досягнуто згоди щодо матеріального утримання та виховання дитини. Відповідач не має іншої родини та інших неповнолітніх чи малолітніх дітей, не має на утриманні батьків чи осіб, які потребують обов’язкового утримання з його боку. Має постійне місце роботи та стабільний заробіток, тому має можливість сплачувати аліменти у зазначеному розмірі.
Крім того, ОСОБА_4 просила визнати за нею право власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 загальною площею 56,4 кв. м, без поділу вказаної квартири в натурі та визнати за нею право власності на 1/2 частку автомобіля "Mercedes-Venz Vito 112", держаний номерний знак (далі – д.н.з.) НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_1, чорного кольору, 2001 року випуску.
Вказані вимоги ОСОБА_4 обґрунтувала тим, що за період шлюбу з відповідачем вони як подружжя набули у власність зазначене нерухоме та рухоме майно, яке було придбано за спільні кошти подружжя, тому є їх спільною сумісною власністю.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом’янського районного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року у складі судді Кізюн Л. І. позов задоволено частково. Шлюб, укладений 28 липня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, актовий запис № 371, зареєстрований Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 3 000 грн, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 березня 2017 року до 31 липня 2017 року, а з 01 серпня 2017 року до повноліття дитини – у розмірі 3 000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину автомобіля "Mercedes-Venz Vito 112",
д.н.з. НОМЕР_3, рік випуску 2001.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1 280 грн.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави 640 грн судового збору.
Рішення у частині стягнення аліментів за один місяць піддано негайному виконанню.
Ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу, місцевий суд виходив з того, що шлюб носить формальний характер, сторони мають різні інтереси та погляди, шлюбні відносини існують лише формально, сімейно-шлюбні стосунки сторін розпалися і поновлені бути не можуть.
Стягуючи з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина, суд першої інстанції врахував вік дитини та її потреби, а також те, що позивач проживає з малолітньою дитиною окремо від відповідача, який є працездатним, має постійне місце роботи та стабільний заробіток, і дійшов висновку, що розмір аліментів визначений судом є необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Визнаючи за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину автомобіля "Mercedes-Venz Vito 112" суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання за позивачем права власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірна квартира не входить до складу спільного сумісного майна подружжя та не підлягає поділу між ними, оскільки була придбана відповідачем за особисті кошти, а саме за кошти від реалізації квартири АДРЕСА_2, право власності на яку перейшло до відповідача на підставі договору дарування від 20 жовтня 2008 року.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ автомобіля сторонами не оскаржувалося, тому апеляційним судом не переглядалося.
Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Солом’янського районного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя і ухвалено в цій частині нове рішення. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна квартира була придбана подружжям за час шлюбу, за їх спільні кошти, договір купівлі-продажу квартири укладений в інтересах сім’ї, а факт набуття спірної квартири за особисті кошти відповідача не доведено, тому вона є спільною сумісною власністю подружжя, а частки дружини та чоловіка в ній є рівними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2018 року представник ОСОБА_5 – адвокат Коваленко А. В. подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення в частині визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірної квартири і залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не з’ясував походження коштів, за які було придбано спірну квартиру. До суду апеляційної інстанції було надано довідки про доходи відповідача за період з 2010 року до 2013 року, які свідчать про фінансову неспроможність придбання квартири за спільні кошти подружжя. Позивачем не надано будь-яких доказів на спростування доводів відповідача щодо джерела походження коштів для придбання квартири.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У липні 2019 року представник ОСОБА_4 – адвокат Ковалевська К. М. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що у касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні норми матеріального права, неправильно застосовані апеляційним судом. Заява ОСОБА_4 про надання згоди на придбання її чоловіком спірної квартири є підтвердження того, що грошові кошти, за які вона була придбана, є спільною сумісною власністю подружжя. Відповідач був ознайомлений із заявою, не заперечував проти її змісту та розумів правові наслідки написання цієї заяви.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_7.
23 січня 2015 року ОСОБА_4 надала свою згоду на купівлю її чоловіком ОСОБА_5 нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_4, адресованою нотаріальним округам. Також в цій заяві ОСОБА_4 підтвердила, що гроші, які витрачаються на придбання квартири, є їх спільною сумісною власністю, придбана квартира також буде об’єктом права спільної сумісної власності, як така, що набувається ними за час шлюбу, договір купівлі-продажу відповідає інтересам сім’ї.
23 січня 2015 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 загальною площею 56,4 кв. м, житловою площею 39,90 кв. м. за 551 950 грн.
Згідно з пунктом 18 договору купівлі-продажу цей договір укладено за згодою дружини покупця – ОСОБА_4, на купівлю квартири, викладеною у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено Івановою Л. М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 23 січня 2015 року за реєстровим № 80.