Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 717/1551/17
провадження № 61-43294св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Кривцової Г. В.
учасники справи:
позивач – ОСОБА_4,
представник позивача – ОСОБА_5,
відповідач: ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника за довіреністю – ОСОБА_5, на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 18 квітня 2018 року у складі судді Туржанського В. В. та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 26 липня 2018 року у складі колегії суддів: Височанської Н. К., Лисака І. Н., Владичана А. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Позовна заява мотивована тим, що у серпні 2006 року між нею та відповідачкою було досягнуто домовленість щодо купівлі - продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
У лютому 2007 року між ними було складено письмову розписку, відповідно до якої вони домовилися про продаж вищевказаного будинку за 1500 доларів США, які вона ОСОБА_6 виплатила частинами.
У період з 2007 по 2008 року ОСОБА_4 зробила у будинку капітальний ремонт, облагородила прибудинкову територію та з указаного періоду до теперішнього часу проживає з дітьми у вказаному житловому будинку.
Однак, відповідачка ухилялася від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
Позивач вважала, оскільки вона більше десяти років володіє чужим нерухомим майном, то вона набула право власності на це майно за набувальною давністю.
З урахуванням викладеного ОСОБА_4 просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кельменецького районного суду від 18 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні жодні докази того, що позивачка відкрито, безперервно володіє нерухомим майном, а саме житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, протягом більше ніж десять років.
Також, суд вважав, що позивачка знала про те, що володіє чужою річчю, а тому відсутня така складова підстави для набуття майна за набувальною давністю, як добросовісність заволодіння чужим майном
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 26 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що не знайшов свого підтвердження факт добросовісного заволодіння позивачкою спірним нерухомим майном, а невиконання з боку відповідачки домовленості щодо продажу спірного житлового будинку, не може розцінюватись як добросовісне володіння позивачкою чужим майном.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 18 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 26 липня 2018 року скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що вона добросовісно заволоділа таким майном, із дозволу та доброї волі, здійснила невід’ємні поліпшення такого нерухомого майна, постійно відкрито і безперервно проживала у такому будинку, здійснювала за ним догляд та ремонт.
Крім того, заявник вказує, що відповідачка, не зверталась до суду з метою стягнення коштів, чи усунення перешкод у користуванні її майном, що додатково свідчить про добросовісне набуття вказаного майна.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу відповідач не подала.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.