1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду





Постанова

Іменем України       


21 серпня 2019 року                                                                    

м. Київ                                                                   


справа № 758/10263/16-ц

провадження № 61-34036св18

                                                                                                                          

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,


учасники справи:

позивач – ОСОБА_4,

відповідач  – Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк",


провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про визнання припиненими правовідносин за договорами та усунення перешкод у праві власності за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 – адвоката Шульги Юрія Васильовича на рішення Подільського районного суду міста Києва                від 21 грудня 2016 року у складі судді Трегубенко Л. О. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 липня 2017 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Андрієнко А. М., Мараєвої Н. Є.,


ВСТАНОВИВ:


ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 20 березня 2008 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав йому кошти в сумі 15 723 доларів США під                               12,5 % річних на строк до 20 березня 2015 року.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором                  20 березня 2008 року між сторонами було укладено договір застави автомобіля марки Мітсубісі, державний номерний знак (далі – д.н.з.) НОМЕР_3, згідно з яким на вказаний автомобіль було накладено обтяження та заборону на його відчуження.

У грудні 2013 року він достроково виплатив кредитну заборгованість, однак відповідач не зняв обтяження із автомобіля.

У подальшому він звернувся до банку із вимогою про зняття обтяження із автомобіля, однак його було повідомлено про те, що у нього станом на 02 лютого 2016 року існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 185 115,36 грн, яка складається із: пені за порушення строків повернення кредиту в розмірі 133 416,41 грн; пені за порушення сплати процентів – 514 698,95 грн.

Банком нарахована пеня за період з 11 липня 2008 року до 27 червня 2013 року, тобто поза межами позовної давності, тому у відповідача відсутні правові підстави для стягнення пені.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив: визнати припиненими правовідносини за кредитним договором у зв’язку з їх виконанням належним чином; визнати припиненими правовідносини за договором застави транспортного засобу, у зв’язку із припиненням забезпеченого заставою зобов’язання; усунути йому перешкоди у володінні майном шляхом зобов’язання відповідача припинити обтяження рухомого майна та вчинити дії щодо внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про припинення обтяжень на автомобіль марки Мітсубісі, д.н.з. НОМЕР_3.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що згідно з умовами кредитного договору він діє до повного погашення заборгованості за договором, пені за несвоєчасне погашення кредиту та сплати процентів, оскільки позивачем не сплачено пеню за порушення строків повернення кредиту та проценти за договором, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, діючого в інтересах ОСОБА_4, відхилено, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року представник ОСОБА_4 – адвокат Шульга Ю. В. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Подільського районного суду міста Києва  від 21 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 липня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.  

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у 2013 році позивач погасив всю існуючу заборгованість за кредитним договором. Банк прийняв від позичальника всю суму заборгованості та фактично підтвердив належне та повне виконання зобов’язань за кредитним договором. Жодних вимог про стягнення пені чи інших видів неустойки банк не заявляв ні в момент дострокового погашення заборгованості, ні на даний час. Суди попередніх інстанцій не застосували норми законодавства щодо спливу позовної давності до вимог банку для стягнення пені за кредитним договором та положення статей 3, 28 Закону України "Про заставу", статті 593 ЦК України, яким передбачено, що застава припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі – ПАТ "Родовід Банк") подало  заперечення на касаційну скаргу, в якому просило її відхилити, посилаючись на те, що у зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_4  взятих на себе зобов’язань за кредитним договором банком було нараховано пеню, яка є складовою частиною зобов’язання за кредитним договором і підлягає погашенню відповідно до умов кредитного договору.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 березня 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк", правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 77.1/АА-00629.08.2, згідно з пунктом 1.1 якого банк відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 15 723 доларів США терміном до 20 березня 2015 року.

Процентна ставка за кредитами за цим договором встановлюється в розмірі 12,50 % річних (пункт 1.5 кредитного договору).

Згідно з пунктом 3.6  кредитного договору за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, позичальник зобов’язався сплачувати банку за кожен день прострочення пеню у розмірі 1,6 % від суми простроченої заборгованості.

Пунктом 7.6 кредитного договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту надання позичальнику кредитних коштів відповідно до умов цього договору і діє до повного погашення позичальником заборгованості за кредитами та процентами за користування ним, а при наявності простроченої заборгованості і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплати процентів, а також штрафи, передбачені цим договором.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 20 березня        2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір застави транспортного засобу № 77.1/АА-00629.08.2-3, за умовами якого заставодавець для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов’язань перед  заставодержателем за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки (пені, штрафу), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості передає в заставу автомобіль Мітсубісі, д.н.з. НОМЕР_3.

Згідно з довідкою ПАТ "Родовід Банк" від 02 лютого 2016 року № 13.1-11-б.б/435 кредитна заборгованість ОСОБА_4 перед банком становить 133 416,41 грн – пеня за порушення строків повернення кредитів та 51 698,95 грн – пеня за порушення строків сплати процентів.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Подільського районного суду міста Києва.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України               від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі – ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

02 червня 2018 року справу № 758/10263/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України                                              від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).


................
Перейти до повного тексту