Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 210/1057/18
провадження № 61-7400св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_4,
відповідач – Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг",
треті особи: Первинна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", Директор департаменту з персоналу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" Пилипенко Олена Віталіївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 травня 2018 року у складі судді Ступака С. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі – ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг"), треті особи: Первинна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", Директор департаменту з персоналу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" Пилипенко Олена Віталіївна, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 05 березня 2013 року згідно наказу № 181/л від 04 березня 2013 року був прийнятий на посаду менеджера з економічної безпеки (економічна безпека) департаменту з безпеки ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" строком на 6 місяців, трудові відносини регулювалися трудовим договором № 0007 від 05 березня 2013 року. З 10 вересня 2013 року був переведений на вказану посаду постійно відповідно до наказу № 1096/л від 10 вересня 2013 року.
За час роботи в ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" ОСОБА_4 займав посади менеджера з економічної безпеки (економічна безпека) департаменту з безпеки, менеджера з економічного аудиту управління з економічного аудиту адміністрації по фінансам, з 05 січня 2016 року по 08 серпня 2016 року – посаду заступника директора департаменту (економічна безпека) департаменту з безпеки, а з 10 серпня 2016 року по 08 лютого 2018 року рахувався понадштатним працівником департаменту з безпеки.
Зазначав, що 12 травня 2016 року був ознайомлений зі змістом наказу відповідача № 555 від 11 травня 2016 року "Про внесення змін до організаційної структури департаменту з безпеки" і одночасно отримав попередження № 1 про наступне звільнення з підприємства на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України не раніше 08 серпня 2016 року.
Вказував, що 10 серпня 2016 року його було звільнено відповідно до наказу № 872/л від 09 серпня 2016 року "Про звільнення з підприємства за скороченням штату ОСОБА_4".
Посилався на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 березня 2017 року у справі №753/16915/16, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року, яким скасовано наказ № 872/л від 09 серпня 2016 року та поновлено його на посаді заступника директора департаменту (економічна безпека) департаменту з безпеки.
Вказував, що 26 липня 2017 року Металургійним відділом державної виконавчої служби м. Кривий Ріг відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа суду про поновлення його на роботі.
01 серпня 2017 року на вимогу державного виконавця ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" видано наказ № 823/л "Про поновлення ОСОБА_4".
04 серпня 2017 року ОСОБА_4 отримав попередження № 1 про наступне звільнення з підприємства згідно із пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Зазначав, що 04 серпня 2017 року, 27 вересня 2017 року та 03 січня 2018 року йому пропонувалась відповідачем інша посада з числа вакансій, наявних на підприємстві, які не відповідали його спеціальності, кваліфікації та досвіду роботи.
01 лютого 2018 року рішенням засідання профкому первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва і фінансів ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", зафіксованим у протоколі № 2, було відмовлено в задоволенні подання відповідача № 05-58 від 15 січня 2018 року про надання згоди на звільнення ОСОБА_4, однак 08 лютого 2018 року ОСОБА_4 звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України згідно з наказом № 156/л "Про звільнення з підприємства за скороченням чисельності ОСОБА_4".
Вважає, що вказаний наказ про звільнення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просив: скасувати наказ від 08 лютого 2018 року № 156/л, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу і покласти на директора департаменту з персоналу Пилипенко О. В. обов’язок покрити шкоду, заподіяну підприємству у зв’язку з оплатою йому часу вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_4 відбулося відповідно до норм трудового законодавства з попередженнями про майбутнє звільнення, з пропозиціями зайняти вакантні посади на підприємстві, в тому числі і ті, що потребували перенавчання.
Районний суд зазначив, що доводи позивача в частині невиконання ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" вимог трудового законодавства, щодо можливого працевлаштування працівника, що вивільнюється, не знайшли свого підтвердження. ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" при наданні ОСОБА_4 інформації щодо вакантних посад, було надано переліки вакансій на товаристві станом на дату надання пропозицій, в тому числі тих, на які ОСОБА_4 міг би бути переведений з перенавчанням за рахунок роботодавця. Однак, ОСОБА_4 від всіх пропозицій переведення відмовився з формулюванням, що вказані запропоновані посади "не відповідають його професії або спеціальності".
Суд першої інстанції зробив висновок, що визначені частиною четвертою статті 252 КЗпП України гарантії не розповсюджуються на ОСОБА_4 та не обмежують можливість звільнення останнього з ініціативи роботодавця на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, а посилання профспілки на вказані нормативні приписи як підставу для відмови в наданні згоди на звільнення Позивача, є неправомірними.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 травня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду є законними та обґрунтованими, зробленими на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи й наданих сторонами доказів.
Апеляційний суд вказав, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд, посилаючись на висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 01 липня 2015 року у справі №6-703цс15 зазначив, що висновок профспілкового органу є одним із доказів у справі і не має для суду наперед встановленого значення.
Колегія суддів вказала, що відповідачем в повному обсязі було виконано вимоги частин першої та третьої статті 492 КЗпП України, а саме: позивач завчасно отримав попередження про майбутнє звільнення та йому тричі пропонувались наявні протягом дії попередження вакантні посади на підприємстві, в тому числі і ті, що потребували перенавчання, однак позивач від переведення на іншу роботу тричі відмовився, що свідчить про безпідставність доводів апеляційної скарги про порушення роботодавцем вищевказаних правових норм.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважав безпідставними доводи ОСОБА_4 щодо обов’язку відповідача запропонувати йому посаду "спеціаліст (аналіз інформації) служби директора по маркетингу адміністрації з маркетингу та збуту", оскільки вказана посада за кваліфікаційними вимогами не відповідала наявній у ОСОБА_4 кваліфікації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга позивача мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини справи та дослідили надані сторонами докази.
Зазначає, що суди попередніх інстанцій прийшли до неправильного висновку, що відповідач у повному обсязі виконав вимоги частини другої статті 40 та частини третьої статті 492 КЗпП України, а саме: тричі запропонував наявні вакантні посади на підприємстві протягом дії попередження про майбутнє вивільнення.
Посилається на норми частини третьої статті 492 КЗпП України, де зазначено, що роботодавець повинен запропонувати всі вакантні посади за відповідною кваліфікацією, які з’явилися на підприємстві протягом періоду з моменту попередження до вивільнення, а у разі відсутності – іншу роботу.
Зазначає, що відповідач не запропонував йому посаду, яка відповідає його професії та спеціальності – спеціаліст адміністрації з маркетингу та збуту, оскільки наявність цієї вакансії у штатному розписі підтверджується змістом подання від 23 січня 2018 року № 05-108 до профкому ППО ВП НВФ відповідача.
Вказує, що має вищу економічну освіту за спеціальністю "Фінанси" з освітньо-кваліфікаційним рівнем "Спеціаліст". При цьому суди попередніх інстанцій не застосували вимоги ЗУ "Про вищу освіту" від 01 липня 2014 року та Постанови КМУ від 29 квітня 2015 року № 266, якою затверджений Перелік галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти.
Крім того посилається на те, що гарантії, зазначені в частині четвертій статті 252 КЗпП України розповсюджуються на нього, як на члена виборного органу, який достроково припинив свої повноваження у цих органах.
Додатково зазначає, що суди попередніх інстанцій не вжили заходів спрямованих на витребування доказів, а саме: довідки з переліком вакантних посад чи роботи за його професією і спеціальністю, а також про зобов’язання директора департаменту з персоналу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" Пилипенко О. В. надати письмові відповіді на окремі питання по суті.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2019 року ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що касаційна скарга є необгрунтованою, такою, що не підлягає задоволенню, а викладені у ній доводи зводяться до переоцінки доказів по справі.
Вказує, що процедура звільнення ОСОБА_4 з роботи повністю відповідала вимогам трудового законодавства, була створена спеціальна комісія, одночасно з попередженням про звільнення було запропоновано іншу роботу на цьому ж підприємстві.
Вважає, що заявник тлумачить зміст частини третьої статті 492 КЗпП України на власний розсуд, зазначаючи, що роботодавець повинен запропонувати всі вакантні посади, тоді як у нормі вказано про обов’язок роботодавця запропонувати працівникові одночасно з попередженням про звільнення іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Наголошує, що ОСОБА_4 від усіх запропонованих пропозицій щодо вакантних посад відмовився з формулюванням, що запропоновані посади "не відповідають його професії або спеціальності".
Спростовуючи доводи касаційної скарги щодо того, що ОСОБА_4 повинно було бути запропоновано вакансію "спеціаліст служби директора по маркетингу адміністрації з маркетингу та збуту" зазначає, що вказана посада за кваліфікаційними вимогами не відповідала наявній у ОСОБА_4 кваліфікації.
Щодо посилання заявника на положення ЗУ "Про вищу освіту" вказує, що на момент розроблення і затвердження посадової інструкції за посадою "спеціаліст служби директора по маркетингу адміністрації з маркетингу та збуту" (10 вересня 2014 року) зазначений закон втратив чинність у зв’язку із прийняттям Закону України № 1556-VII, який набрав чинності 06 вересня 2014 року, тому кваліфікаційні вимоги посади повинні відповідати положенням Закону України № 1556-VII.
Підтримує висновки судів попередніх інстанцій, відповідно до яких, оскільки профспілковий орган продовжував свою роботу після виведення з його складу ОСОБА_4, визначені частиною четвертою статті 252 КЗпП України гарантії не розповсюджуються на ОСОБА_4 та не обмежують можливість звільнення його з ініціативи роботодавця на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, а посилання профспілки у протоколі від 01 лютого 2018 року № 2 на вказані нормативні приписи, як на підставу для відмови в наданні згоди на звільнення ОСОБА_4, є неправомірними.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положення частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.