Постанова
Іменем України
15 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 539/231/17
провадження № 61-24786св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_4,
відповідач – ОСОБА_5,
треті особи: – Лубенська міська рада Полтавської області, Управління Держгеокадастру в Лубенському районі Полтавської області, Лубенський районний відділ ГУ ДСНС у Полтавській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 – адвоката Донця Петра Михайловича на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2017 року у складі судді Іващенка Ю. А. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 08 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Лобова А. О., Мартєва С. Ю. та Хіль Л. М. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом, просив зобов’язати ОСОБА_5 вчинити дії, а саме знести частину спорудженої ним металевої огорожі довжиною у 1, 8 м, що розташована на землі загального користування прибудинкової території між квартирами АДРЕСА_1
Заявлені вимоги мотивував тим, що його сусід ОСОБА_5 встановив металеві ворота з огорожею між їхніми квартирами, самовільно зайнявши частину проїзду загального користування довжиною 1, 8 м, чим перешкодив його вільному проїзду на територію двору будь-яким транспортним засобом до прибудинкових споруд.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зобов’язання вчинити певні дії було відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, яким саме чином будуть відновлені його права у випадку знесення частини спорудженої ОСОБА_5 металевої огорожі довжиною 1, 8 м, що розташована на землі загального користування прибудинкової території між квартирами АДРЕСА_1 адже позивач не позбавлений права зі своєї сторони, тобто зі сторони квартири № 3 облаштувати іншу частину проїзду, для забезпечення проїзду між квартирами № 3 і № 4. При цьому, позивачем не було надано суду доказів, що відповідач перешкоджає йому користуватися відкидною конструкцією довжиною 1, 8 м зі сторони квартири №4.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 08 серпня 2017 року апеляційну скаргу Донця Петра Миколайовича, представника ОСОБА_4 було відхилено, рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не було доведено належними і допустимими доказами той факт, що відповідач перешкоджає позивачу користуватися воротами, які ним встановлені, а також те, що ворота із відкидною секцією створюють перешкоди у користування спільним проходом (проїздом) у двір.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2017 року представник позивача – адвокат Донець П. М. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 08 серпня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповністю були з’ясовані обставини, які мають значення для справи та складено висновки, які не відповідають матеріалам справи. Суди прийшли до помилкових висновків про те, що позивачем не доведено порушення його прав.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Лубенського міськрайонного суду Полтавської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11 травня 2018 року справу № 539/231/17 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_4 є співвласником квартири АДРЕСА_1, а відповідач ОСОБА_5 є співвласником квартири АДРЕСА_1 Квартири АДРЕСА_1
Згідно рішення Лубенської міської ради від 10 грудня 2004 року у зв’язку з приватизацією громадянами відомчих житлових будинків вилучено із користування ТОВ "Полтаваобленерго" частину земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0, 2058 га та передано її до земель запасу міської ради і віднесено до земель житлової і громадської забудови.
Судами було встановлено, що між сторонами не визначено порядок користування земельною ділянкою, яка належить територіальній громаді на АДРЕСА_1
Відповідач ОСОБА_5 від своєї квартири №4 на землі загального користування встановив ворота з відкидною секцією довжиною 1, 8 м.
Судами на підставі технічної документації та листів виконкому Лубенської міської ради від 12 жовтня 2016 року, 16 грудня 2016 року та 08 листопада 2016 року було встановлено, що роботи по благоустрою, проведені ОСОБА_5, які полягають у встановленні воріт з частиною огорожі, не відносяться до самочинного будівництва, дані об’єкти відносяться до об’єктів, при проектуванні яких містобудівні умови та обмеження не надаються.
Лубенським РВ ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Полтавській області за заявою ОСОБА_5 була проведена перевірка з виходом на місце щодо можливості технічного проїзду до квартир АДРЕСА_1. Перевіркою було встановлено, що відповідно до вимог таблиці ДБН 360-92** ширина смуги проїзду повинна бути в межах 3 - 3, 5 м при ширині тротуару 0, 75 м. У даному випадку проїзд та під’їзд до квартир сторін спору та господарських будівель технічно можливий через відчинений пройом (ворота) в огороджувальній конструкції, яка встановлена зі сторони квартири №4.
Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 15 лютого 2017 року комісією в складі голови вуличного комітету та сусідів встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 де проживає ОСОБА_5, ворота з хвірткою та іншою частиною воріт 1, 8 м встановлено на території загального користування, вони не перешкоджають сусідам вільно заїхати на спільну територію, нові ворота були встановлені замість старої огорожі.