П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 569/1697/16-ц
провадження № 61-22933 св 18
Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_4,
відповідач – Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приват Банк",
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 7 грудня 2016 року в складі судді Куцоконя Ю. П. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 23 лютого 2017 року в складі колегії суддів: Григоренка М. П., Бондаренко Н. В., Шеремет А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі – ПАТ КБ "Приватбанк") про захист прав споживача та усунення перешкод у користування банківським рахунком.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є держателем картки "Універсальна" № 5168755604392502 (термін дії до вересня 2018 року), на яку відповідно відкритий картковий рахунок № 6762462057318518, а також вона є користувачем Інтернет-рахунку № 4731185602601384, який відкрито на її імʼя за допомогою послуги Інтернет-картка, на яких знаходяться власні кошти позивача, відповідно, 27016,28 грн та 1840,66 грн. Однак у січні 2015 року вказані рахунки були заблоковані ПАТ КБ "ПриватБанк", чим обмежено її право користуватися власними грошима та, відповідно, банківськими послугами. На письмові звернення щодо причин блокування поточного рахунку банк жодного разу не вказав на конкретні причини та підстави блокування відкритих на її ім’я карткових рахунків, ці рахунки не розблокував і кошти позивачу не видав.
Дії банку позивач вважає протиправними, такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_4 просила суд позов задовольнити, зобовʼязати ПАТ КБ "Приват Банк" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_4 грошовими коштами, що знаходяться на її гривневому картковому рахунку № 6762462057318518 (пластикова картка "Універсальна" № 5168755604392502) в межах залишку 27016,29 грн та грошовими коштами, що знаходяться на її гривневому рахунку № 4731185602601384 (Інтернет-картка) в межах залишку 1840,66 грн, шляхом негайного розблокування зазначених карткових рахунків.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 7 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 23 лютого 2017 року, задоволено частково. Зобов’язано ПАТ КБ "ПриватБанк" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_4 грошовими коштами, що знаходяться на її гривневому картковому рахунку № 6762462057318518 (пластикова картка "Універсальна" № 5168755604392502) в межах залишку 27016,28 грн та грошовими коштами, що знаходяться на її гривневому рахунку № 4731185602601384 (Інтернет-картка) в межах залишку 1840,66 грн, шляхом негайного розблокування зазначених карткових рахунків. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПАТ КБ "Приватбанк" порушено передбачені Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), які є остаточними та продовженню не підлягають. Таке блокування банківського рахунку відбулось у порушенням умов договору та вимог закону, які регулюють спірні правовідносини, зокрема статті 17 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", у зв’язку із чим були порушені права позивача.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "Приватбанк", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 7 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 23 лютого 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 569/1697/16-ц з Рівненського міського суду Рівненської області.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційної скарги
Підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції ПАТ КБ "Приватбанк" обґрунтовував тим, що учасниками справи не заперечується наявність між ними договірних відносини. Указані договірні відносини передбачають права та обов’язки сторін угоди між собою та обов’язок сторін дотримуватися вимог чинного законодавства, відповідно до яких банк має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу. Позивач відкрила рахунки для особистих потреб та користування, оплати товарів і послуг, а тому використання їх для інших цілей, у тому числі і для підприємницької діяльності, суперечить умовам надання банківських послуг та вимогам чинного законодавства України. Забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб для проведення операцій, пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності. Походження грошових коштів, які надходили на рахунок позивача було не підтверджено, враховуючи, що ОСОБА_4 не є суб’єктом підприємницької діяльності. Указані обставини давали банку право відмовитись від підтримання договірних відносин і не свідчать про порушення прав ОСОБА_4 через блокування його карткового рахунку.
Доводи інших учасників справи
Заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Під час розгляду справи суди установили, що ОСОБА_4 є клієнтом ПАТ КБ "Приват банк" та користується продуктами банку, зокрема є держателем картки "Універсальна" № 5168755604392502 (термін дії до вересня 2018 року), на яку відповідно відкритий картковий рахунок № 6762462057318518, а також користувачем Інтернет-рахунку № 4731185602601384, який відкрито на її імʼя за допомогою послуги Інтернет-картка.
У січні 2015 року вказані рахунки були заблоковані ПАТ КБ "Приват банк".
ОСОБА_4 неодноразово зверталася до банку з метою з’ясування причин блокування рахунків та просила відповідача розблокувати рахунки і видати їй кошти, які на них знаходяться.
На звернення позивача, відповідач, посилаючись на окремі положення "Умов та правил надання банківських послуг", жодного разу не вказав на конкретні причини та підстави блокування відкритих на її ім’я карткових рахунків, ці рахунки не розблокував і кошти позивачу не видав.
На теперішній час на заблокованих рахунках знаходяться власні кошти позивача, а саме, на рахунку № 6762462057318518 (пластикова картка "Універсальна" № 5168755604392502) - у сумі 27016,28 грн, а на рахунку № 4731185602601384 (Інтернет-картка) - у розмірі 1840,66 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Положенням частини першої статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобовʼязаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.