П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 754/882/15-ц
провадження № 61-28980 св 18
Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач – Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра",
відповідачі – ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 7 вересня 2017 року вскладі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути достроково солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 1700693,14 грн.
На обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що відповідачі не виконують умови кредитного договору №84/П/56/2008-980 від 12 травня 2008 року та договору поруки № б/н від 12 травня 2008 року, внаслідок чого станом на 02 вересня 2014 року утворилась заборгованість перед позивачем.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року позов ПАТ "КБ "НАДРА" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ "КБ "НАДРА" заборгованість за кредитним договором №84/П/56/2008-980 від 12 травня 2008 року, в сумі 1700693,14 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв’язку з неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов’язань за укладеними з банком договорами утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 1700693,14 грн і позикодавець скористався своїм правом вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 7 вересня 2017 року рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ КБ "Надра" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором в розмірі 1630962,36 грн, яка складається з: 707568,35 грн - заборгованість за кредитом; 798930,19 грн - заборгованість зі сплати відсотків; 122565,65 грн – пеня. Солідарно з ОСОБА_4 стягнуто із ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором в розмірі 731605,10 грн, яка складається з: 707568,35 грн - заборгованість за кредитом; 23638,09 грн - заборгованість за відсотками; 398,66 грн - пені за прострочення сплати кредиту. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що боржник ОСОБА_4 повинна була здійснювати погашення кредиту кожного місяця, тобто з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред’явлення вимог до поручителя зобов’язань за кредитом. Останній платіж за кредитним договором боржником ОСОБА_4 було здійснено 27 квітня 2010 року, а з позовом банк звернувся 26 грудня 2014 року. З огляду на те, що банк вимоги до поручителя в межах шести місяців по кожному місячному платежу не пред’являв, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що порука ОСОБА_5 за платежами, що нараховані до 26 червня 2014 року припинилася. Крім того, суд апеляційної інстанції відмовив ПАТ КБ "НАДРА" у стягненні з відповідачів штрафу, оскільки банком не конкретизовано, за які саме порушення нараховано штраф в сумі 71628,95 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_5 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу №754/882/15-ц із Солом’янського районного суду м. Києва.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що за змістом укладеного між сторонами договору банк мав направити поручителю вимогу про погашення заборгованості, однак таку вимогу поручитель не отримував, а судами попередніх інстанцій це питання не досліджувалось. Тому, на думку заявника, кредитор не набув права дострокової вимоги повернення кредиту та права вимоги до поручителя. Крім того, суди взагалі не установили обставин щодо порядку надання кредиту та не перевірили чи отримував позичальник кредит.
Доводи інших учасників справи
Заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Під час розгляду справи суди установили, що 2 травня 2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ КБ "НАДРА", правонаступником якого є ПАТ КБ "НАДРА" було укладено кредитний договір №84/П/56/2008-980, відповідно до умов якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, строковості та платності грошові кошти у сумі 716289,47 грн зі сплатою 19,09% річних строком до 12 травня 2033 року.
Пунктом 7.3 кредитного договору визначено, що сторони дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років.
Сторони договору узгодили повернення кредиту щомісячними платежами.
Того ж дня на забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_4 за кредитним договором між ОСОБА_5 та банком було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за неналежне виконання боржником взятих на себе зобов’язань за кредитним договором, у тому числі повернути до 12 травня 2033 року кредит в сумі 716289,47 грн, сплатити відсотки за користування кредитними коштами з розрахунку 19,09% річних, сплатити інші платежі, передбачені кредитним договором, сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня). Поручитель повинен виконати зобов’язання в тому ж порядку, який встановлено для позичальника кредитним договором.
Поручитель відповідає перед кредитором в повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим необумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов’язань вказаних у пункті 1.1. цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо (пункт 1.2. договору поруки).
Згідно з пунктом 1.3. договору поруки відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов’язань, так і при невиконанні позичальником зобов’язань в цілому.
Дія договору поруки закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору чи виконання поручителем своїх зобов’язань, згідно з умовами цього договору (пункт 5.3. договору поруки).
Суди установили, що позивач виконав свої зобов’язання, надавши ОСОБА_4 кредитні кошти, а позичальник свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконує. Останній платіж за договором здійснено 27 квітня 2010 року, через що станом на 02 вересня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 1700693,14 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла таких висновків.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовʼязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовʼязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Договір є обовʼязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобовʼязання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовʼязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовʼязку.