Постанова
Іменем України
16 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 363/402/16-ц
провадження № 61-28995св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Петрова Є.В.,
учасники справи:
позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс",
відповідач – ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 1 вересня 2016 року у складі судді Баличевої М.Б. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 2 жовтня 2017 року у складі суддів: Данілова О.М., Матвієнко Ю.О., Ігнатченко Н.В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" ( далі - ТОВ "Комплекс Агромарс") звернулося з позовом до ОСОБА_4, з наступними уточненнями, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ТОВ "Комплекс Агромарс" завдану майнову шкоду у розмірі 3990 грн. 17 коп. та судові витрати.
Позов мотивовано тим, що відповідач працював в ТОВ "Комплекс Агромарс" водієм автофургону та за його згодою виконував додаткові обовʼязки в порядку суміщення посади експедитора. Між сторонами були укладені договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Протягом всієї роботи відповідач неодноразово приймав під особисту матеріальну відповідальність мясо-продукцію для доставки її в пункт призначення, але під час передачі продукції контрагентам позивача виявилася її нестача, сам факт і розмір якої був підтверджений складеними відповідно до кожної нестачі актами прийому-передачі та/або Актами про розбіжності. ОСОБА_4 не виконав належним чином покладені на нього обов’язки, внаслідок чого позивач зазнав значних матеріальних збитків. Наказом від 09 лютого 2015 року за №117 КА/к-з ОСОБА_4 був звільнений за власним бажанням. Станом на день подання позову до суду з ОСОБА_4 в рахунок погашення вказаної заборгованості було утримано 1399 грн. 88 коп. Добровільно ОСОБА_4 відшкодовувати шкоду не погоджується.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 1 вересня 2016 року, що залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 2 жовтня 2017 року у задоволені позову ТОВ "Комплекс Агромарс" до ОСОБА_4 відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позову, суд виходив з того, що позивачем не доведені розмір нестачі та винні, протиправні дії відповідача, що мали до цього призвести, як обовʼязкові умови покладання на працівника матеріальної відповідальності. Крім того, позивачем пропущено передбачений ч. 3 ст. 233 КЗпП України строк (один рік з дня виявлення шкоди) для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, з наступними уточненнями, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ "Комплекс Агромарс" просить скасувати судові рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та постановити нове рішення яким стягнути з відповідача завдані збитки та витрати по сплаті судового збору.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Вишгородського районного суду Київської області вищезазначену цивільну справу № 363/402/16-ц.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції та апеляційний суд ухвалили судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник посилається на те, що судами встановлено, що відповідач працював водієм-експедитором та між сторонами спору укладено договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, проте судами не взяті до уваги його доводи щодо доведеності позивачем складу матеріальної відповідальності відповідача відповідно до умов ст.130 та 138 КЗпП України. Враховуючи вимоги ст.ст. 130, 149 КЗпП України у позивача був відсутній обов‘язок відбирати письмові пояснення у відповідача, як працівника який притягується до матеріальної відповідальності. Доводи відповідача, з якими погодилися суди, про те, що підприємство не створило належних умов праці для повного збереження ввірених йому цінностей є безпідставними та спростовуються "Інструкцією для водіїв, які доставляють мʼясо-продукцію. Редакція 2", затвердженою наказом ТОВ "Комплекс Агромарс" №984 від 01 січня 2010 року. В Інструкції були закріплені обов‘язки водія-експедитора при доставці мʼясо-продукції та попередження недостачі. Судами необґрунтовано відхилені доводи позивача про те, що відповідач відмовлявся знайомитися з наказами про відшкодування ним шкоди, що має істотне значення для вирішення спору.
Короткий зміст заперечень на касаційну скаргу
Заперечень на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказом за № 99 КА/к-п від 01 лютого 2011 року ОСОБА_4 був прийнятий на роботу, на посаду водія автофургону ISUZU NQR 71 Р № НОМЕР_1 автоколони № 3 транспортного департаменту. Відповідно до цього наказу на ОСОБА_4 було покладено обовʼязки за його згодою в порядку суміщення посади експедитора в межах установленої тривалості робочого дня із доплатою 0.25 посадового окладу експедитора. Того ж дня відповідача з даним наказом було ознайомлено, про що свідчить його підпис.
Як встановлено судами, 01 лютого 2011 року з ОСОБА_4 було укладено Договори про повну матеріальну відповідальність за №№ 23-В, 23-Е, відповідно до яких на відповідача було покладено повну матеріальну відповідальність за збереження ввіреного йому автомобілю та ввірених йому підприємством матеріальних цінностей.
Під час виконання своїх трудових обовʼязків було виявлено нестачу підзвітного товару (мʼясо-продукції), що відповідно до розрахунку, проведеного позивачем, складає 5 390 грн. 05 коп.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказом за № 201 КА/к-п від 25 квітня 2012 року ОСОБА_4 був переведений на посаду водія автофургону та рефрижератора DAF TE 86 NCA № НОМЕР_2 автоколони № 2 цього ж департаменту. Відповідно до цього наказу на ОСОБА_4 було покладено обовʼязки за його згодою в порядку суміщення посади експедитора в межах установленої тривалості робочого дня із доплатою 0.25 посадового окладу експедитора.
25 квітня 2012 року з ОСОБА_4 було укладено Договори про повну матеріальну відповідальність за №№ 290-В, 290-Е, відповідно до яких на відповідача було покладено повну матеріальну відповідальність за збереження ввіреного йому автомобілю та ввірених йому підприємством матеріальних цінностей.
Наказом за № 421КА/к-п-д від 17 вересня 2012 року ОСОБА_4 був переведений на посаду водія автофургону та рефрижератора DAF TE 96 NA №АІ1588АІ цієї автоколони. Відповідно до цього наказу на ОСОБА_4 було покладено обовʼязки за його згодою в порядку суміщення посади експедитора в межах установленої тривалості робочого дня із доплатою 0.25 посадового окладу експедитора.
Наказом за № 81КА/к-п-д від 22 січня 2013 року ОСОБА_4 був переведений водієм автофургону та рефрижератора SCANIA P 380 LA № НОМЕР_3 цієї ж автоколони та доручено за його згодою, виконувати додаткові обовʼязки в порядку суміщення посади експедитора.
Першого лютого 2014 року з ОСОБА_4 було укладено Договори про повну матеріальну відповідальність за №№ 100-В, 100-Е, відповідно до яких на відповідача було покладено повну матеріальну відповідальність за збереження ввіреного йому автомобілю та ввірених йому підприємством матеріальних цінностей.
Наказом від 9 лютого 2015 року за № 117 КА/к-з ОСОБА_4 був звільнений з посади водія автофургону та рефрижератора SCANIA P 380 LA №АІ7549ВІ автоколони № 2 автотранспортного парку за власним бажанням.
Судами встановлено, що згідно розрахунків позивача від 1 липня 2016 року заборгованість по збиткам, спричиненим ОСОБА_4 філії "Гаврилівський птахівничий комплекс" ТОВ "Комплекс Агромарс" за період з 21 квітня 2014 року по 25 січня 2015 рік складає 5 390 грн. 05 коп., що складається з суми збитків через нестачу мʼясо продукції. На день подання позову до суду з ОСОБА_4 було утримано в рахунок погашення вищезазначеної заборгованості 1 399 грн. 88 коп.