Постанова
Іменем України
19 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 755/15073/16-ц
провадження № 61-15158св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Лесько А. О.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_4,
відповідач – публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
третя особа – виконуючий обов’язки голови правління Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" Коновець
Сергій Олександрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року у складі судді Ластовки Н. Д. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року у складі суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Соколової В. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі – ПАТ НАК "Нафтогаз України), третя особа – виконуючий обовʼязки голови правління Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" Коновець С. О., про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та виплату премій.
Позов мотивовано тим, що у червні 1995 року він був прийнятий на роботу до АТ "Укргазпром" та у грудні 1998 року переведений на роботу до ПАТ НАК "Нафтогаз України", яке є правонаступником АТ "Укргазпром". За період роботи в ПАТ НАК "Нафтогаз України" займав різні посади та на час звільнення займав посаду начальника управління енергетичного менеджменту Департаменту енергоефективності та енергозбереження. Наказом ПАТ НАК "Нафтогаз України" від 09 вересня 2016 року № 411-к його було звільнено з роботи з 12 вересня 2016 року за прогул без поважних причин відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпПУкраїни.
Вказував, що звільнення з роботи є незаконним та безпідставним, оскільки він був відсутнім на робочому місці у робочий час з поважних причин, а саме, у зв’язку із блокуванням його електронної перепустки без будь-яких пояснень, про що позивач неодноразово повідомляв свого керівника, директора Департаменту енергоефективності та енергозбереження Войтовича Ю. Л., а також директора з адміністративної діяльності та енергоефективності Щербенка В. В., шляхом звернення із службовими записками. Крім того, позивач письмово звертався до голови та членів наглядової ради НАК "Нафтогаз України", в яких інформував про те, що протягом тижня не має змоги потрапити на своє робоче місце. Проте всі звернення до керівництва щодо надання роз’яснень проігноровано, відправлені листи залишено без відповіді. 01 вересня 2016 року на нараді позивачу було вручено вимогу надати письмові пояснення про причини його відсутності на роботі. Крім того, на зазначеній нараді позивача було ознайомлено з попередженням про наступне вивільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП Україн, у зв’язку із скороченням посади начальника управління енергетичного менеджменту Департаменту енергоефективності та енергозбереження, після закінчення двохмісячного терміну з дня ознайомлення з цим попередженням. 01 вересня 2016 року ним було надано письмові пояснення із зазначенням причини відсутності на робочому місці, з посиланням на службові записки та листи. Крім того позивачем зауважено, що вимогу про причини його відсутності на робочому місці повинен був готувати керівник структурного підрозділу, але директор Департаменту енергоефективності та енергозбереження Войтович
Ю. Л. такої вимоги не готував, оскільки йому було відомо про відсутність позивача на робочому місці 25 липня 2016 року, 29 липня 2016 року, 22 серпня 2016 року. Оскільки всі звернення позивача щодо причин блокування його перепустки та неможливості доступу до свого робочого місця залишились без відповіді, а також стали формальною причиною для звільнення позивача з роботи, останній вважає, що зазначене було заздалегідь спланованим незаконним заходом з метою звільнення позивача саме за прогул, що є формою дискримінації та утиском. Таким чином, позивач вважає причини його відсутності на робочому місці поважними, такими, що створені самим відповідачем, та не можуть вважатись прогулом в розумінні пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Також ОСОБА_4 вважає, що такими протиправними діями йому завдано й моральної шкоди, оскільки неправомірність звільнення з роботи та втрата заробітку стали причиною ускладнень на подальше працевлаштування позивача, а також змусило його докласти додаткових зусиль для організації свого життя. У зв’язку з чим позивач оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 1,00 грн.
Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням уточнень, просив визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ НАК "Нафтогаз України" від 09 вересня 2016 року № 411-к; поновити його на посаді начальника управління енергетичного менеджменту Департаменту енергоефективності та енергозбереження ПАТ НАК "Нафтогаз України"; стягнути з відповідача: середній заробіток за час вимушеного прогулу у серпні 2016 року в розмірі 13 268 грн 08 коп.; середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення в розмірі 119 852 грн; заробітну плату за відпрацьований робочий час у вересні 2016 року та інші належні виплати за цей період; премію до Дня незалежності України в розмірі 15 765 грн; зобовʼязати відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 01 грн 00 коп.; визнати виконуючого обов’язки голови правління ПАТ НАК "Нафтогаз України" Коновця С. О. винним у незаконному звільненні позивача та зобовʼязати його відшкодувати шкоду, заподіяну ПАТ НАК "Нафтогаз України" у звʼязку з оплатою позивачу часу вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що порушення трудової дисципліни позивачем, що мали неодноразовий характер, є підставою для реалізації відповідачем свого права на застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення за прогул без поважних причин за частиною четвертою статті 40 КЗпП України, яке було застосовано відповідачем в межах встановленого законом строку, з урахуванням часу перебування позивача на лікарняному. В матеріалах справи наявні належні та допустимі докази факту прогулу, тобто відсутності позивача на робочому місці у робочий час повний робочий день, залишення робочого місця та території адмінбудинку компанії у робочий час понад три години, що є порушенням трудової дисципліни, встановленої Правилами внутрішнього трудового розпорядку. При цьому позивачем не надано доказів навмисного вчинення відповідачем протиправних дій в тому числі блокування службової перепустки щодо позбавлення позивача можливості зайняти своє робоче місце у визначений Правилами внутрішнього трудового розпорядку час та можливості виконувати свої посадові обов’язки до закінчення робочого дня.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції вірно виходив із того, що порушення трудової дисципліни позивачем, які мали неодноразовий характер, могли бути підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення за прогул без поважних причин за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, яке було застосовано відповідачем в межах встановленого законом строку, з урахуванням часу тимчасової непрацездатності позивача. Судом не встановлено фактів будь-якого утиску відносно позивача, як діями відповідача до звільнення позивача, так і наказом про його звільнення за прогул без поважних причин відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Також відповідачем в установленому порядку отримано згоду профспілкового комітету на звільнення позивача відповідно до вимог статті 43 цього Кодексу.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду із розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Судом апеляційної інстанції було невірно зазначено про те, що позивач не отримував дозволу керівництва бути відсутнім на робочому місці, оскільки такі обставини були підтверджені показами свідка. Судами також не було досліджено обставини справи щодо наявності з боку відповідача фактів дискримінації у розумінні Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" та не було з’ясовано дійсних обставин справи щодо блокування електронної перепустки позивача.
Аргументами касаційної скарги також є те, що справу в апеляційній інстанції було розглянуто суддями, які брали участь у справах, за якими було встановлено порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Заяву про відвід було необґрунтовано відхилено.
Доводи інших учасників справи
У запереченні на касаційну скаргу ПАТ НАК "Нафтогаз України" зазначило про те, що касаційна скарга є безпідставною та не підлягає задоволенню. Доводи касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та фактичним матеріалам справи. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
27 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно Розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Штелик С. П.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди установили, що ОСОБА_4 наказом № 98-к від 19 березня 2015 року був переведений на посаду начальника Управління енергетичного менеджменту Департаменту енергоефективності та енергозбереження НАК "Нафтогаз України".
Наказом № 411-к від 09 вересня 2016 року ОСОБА_4 було звільнено з 12 вересня 2016 року за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку.
Статтею 43 Конституції Українигромадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.