ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 913/14/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М.
за участю секретаря судового засідання Громак В.О.
за участю представника АТ "НАК "Нафтогаз України" – адвоката Родоман Т.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2019
на рішення Господарського суду Луганської області від 05.03.2019 в частині відмови у стягненні пені
у справі № 913/14/19
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства “Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство “Ровенькитеплокомуненерго”
про стягнення 9 385 056,61 грн.
ВСТАНОВИВ:
У січні 2019 року ПАТ “НАК “Нафтогаз України” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з КП “Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство “Ровенькитеплокомуненерго” заборгованості в сумі 3 795 707,26 грн. по оплаті вартості природного газу, поставленого позивачем відповідачу за договором купівлі-продажу природного газу від 27.12.2013 № 1481/14-ТЕ-20, а також пені в сумі 379 839,85 грн., трьох процентів річних в сумі 451 937,62 грн. та інфляційних втрат в сумі 4 757 571,88 грн. за прострочення платежів.
Рішенням господарського суду Луганської області від 05.03.2019 у справі № 913/14/19 (суддя Корнієнко В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з КП “Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство “Ровенькитеплокомуненерго” на користь ПАТ“НАК “Нафтогаз України” борг в сумі 3 795 707,26 грн., інфляційні втрати в сумі 4 757 571,88 грн., 3% в сумі 451 937,62 грн., витрати на судовий збір в сумі 135 074,43 грн., в решті позову (про стягнення пені в сумі 379 839,85 грн.) відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позивачем позовних вимог у частині стягнення основного боргу, інфляційних витрат та 3% річних. При цьому, відмовляючи у стягненні пені в сумі 379 839,85 грн., місцевий господарський суд виходив з того, що нарахування неустойки за простроченими зобов’язаннями покупця в частині заявленого позивачем періоду, суперечить приписам ч. 2 ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 (колегія суддів: Крестьянінов О.О.– головуючий, Фоміна В.О., Шевель О.В.) рішення господарського суду Луганської області від 05.03.2019 у справі №913/14/19 залишено без змін.
Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями в частині відмови у стягненні пені, АТ “НАК “Нафтогаз України” звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 та рішення господарського суду Луганської області від 05.03.2019 у справі №913/14/19 в частині відмови у стягненні пені в сумі 379 839,85 грн.; прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги АТ “НАК “Нафтогаз України” задовольнити, а саме: стягнути з КП “Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство “Ровенькитеплокомуненерго” на користь АТ “НАК “Нафтогаз України” пеню у сумі 379 839,85 грн.
Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень заявник касаційної скарги зазначає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заперечуючи висновки місцевого та апеляційного судів про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені, позивач у касаційній скарзі посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням п. 27 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", ст. 1 Закону України "Про електроенергетику", ст. 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 236 ГПК України.
За твердженням скаржника, суди неправомірно застосували положення ч. 2 ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”, оскільки АТ “НАК “Нафтогаз України” не є енергопостачальною компанією, а тому цей Закон не поширює свою дію на спірні правовідносини.
Крім того, позивач зазначає про те, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, не врахували правової позиції, яка викладена Верховним Судом у постанові від 16.10.2018 у справі № 913/65/18.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 08.07.2019 для розгляду справи № 913/14/19 за касаційною скаргою АТ “НАК “Нафтогаз України” визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. – головуючого (доповідача), Банаська О.О., Огородніка К.М.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 913/14/19 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ “НАК “Нафтогаз України” на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 та рішення Господарського суду Луганської області від 05.03.2019 в частині відмови у стягненні пені у справі № 913/14/19; призначено розгляд справи за касаційною скаргою АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на 14.08.2019 на 10:45.
Відзив на касаційну скаргу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходив.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 27.12.2013 між ПАТ “НАК “Нафтогаз України” (продавець) та КП СТП “Ровенькитеплокомуненерго” (покупець) укладено договір №1481/14-ТЕ- 20 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України, а покупець зобовʼязується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п. 1.2 договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 28.04.2014).
Згідно з пунктом 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 5145,840 тис. куб. м.
Пунктом 5.2. Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 31.01.2014) сторони погодили, що до сплати за 1000 куб.м. природного газу – 1091,00 грн., крім того ПДВ – 20% -218,20 грн., всього з ПДВ – 1309,20грн.”
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1. Договору).
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Як зʼясовано місцевим та апеляційним судами, сторонами Договору впродовж січня - квітня 2014 року було підписано акти прийому-передачі природного газу, а саме: 31.01.2014 на суму 1 367 035,21 грн.; 28.02.2014 на суму 1 162 693,98 грн.; 31.03.2014 на суму 998 368,42 грн.; 30.04.2014 на суму 267 609,65 грн.
У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення боргу у сумі 9 385 056,61 грн., у тому числі: основний борг у сумі 3 795 707,26 грн.; пеня у сумі 379 839,85 грн.; 3% у сумі 451 937,62 грн.; інфляційні втрати у сумі 4 757 571,88 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, субʼєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовʼязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовʼязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобовʼязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України,порушенням зобовʼязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовʼязання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовʼязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобовʼязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У разі порушення зобовʼязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовʼязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовʼязання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 Договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем нараховано пеню у сумі 379 839,85 грн., правомірність стягнення якої є предметом даного касаційного перегляду.
Так, ст. 1 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” (далі – Закон) визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.
Згідно зі ст. 2 вказаного Закону, який набрав чинності 07.02.2015, встановлено мораторій на час, визначений у статті 1, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 “Про визначення гарантованих постачальників природного газу” гарантованими постачальниками природного газу є субʼєкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії); гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.