У Х В А Л А
15 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/3315/18
Провадження № 12-108гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Рогач Л. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 904/3315/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС - ІНВЕСТ" (далі - ТОВ "ДВС - ІНВЕСТ", скаржник) до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 111 519 534, 98 грн за касаційною скаргою ТОВ "ДВС -ІНВЕСТ" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20 березня 2019 року (судді Білецька Л. М., Парусніков Ю. Б., Верхогляд Т. А.) і
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2018 року позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача: 67 416 856, 65 грн вартості неповернутих двигунів; 16 492 224, 54 грн неустойки за несвоєчасно повернуті двигуни; 1 429 680,00 грн штрафу; 471 921,03 грн витрат по сплаті судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20 березня 2019 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2018 року у справі № 904/3315/18 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 19 790 669,45 грн неустойки за несвоєчасно повернуті двигуни; в решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 562 621, 77 грн витрат зі сплати судового збору.
Приймаючи постанову у справі № 904/3315/18, суд апеляційної інстанції, поряд з іншим, погодився з позицією суду першої інстанції щодо невірного визначення позивачем періоду заявленої до стягнення неустойки, зазначивши, що місцевий господарський суд правильно врахував як поважну (незалежну від волі відповідача) причину неповернення двигунів позивачу після 29 травня 2018 року у зв`язку з накладенням арешту на майно в кримінальному провадженні.
23 травня 2019 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "ДВС-ІНВЕСТ" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20 березня 2019 року, в якій скаржник просив скасувати вказану постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 67 416 856, 65 грн відшкодування вартості неповернутих двигунів, 1 429 680,00 грн штрафу, 5 158 352,72 грн неустойки за несвоєчасно повернуті двигуни, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані вимоги.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 904/3315/18 за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 4 липня 2019 року справу разом із касаційною скаргою ТОВ "ДВС - ІНВЕСТ" передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі приписів підпункту 7 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за якими суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року (справа № 5015/4879/12) про те, що для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що правовідносини у справі № 5015/4879/12 та у справі № 904/3315/18 є подібними, адже йдеться про застосування судами частини другої статті 785 ЦК України у період накладення арешту на орендоване майно.
Направляючи справу до Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що, проаналізувавши конкретні обставини справи № 904/3315/18, вважає за необхідне відступити від наведеного вище висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
На думку колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв`язку з припиненням договору оренди та виникненням у наймача (орендаря) зобов`язання на підставі частини першої статті 785 ЦК України, ініціювання ним кримінального провадження в рамках здійснення якого накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування орендованим майном, що унеможливило його повернення орендодавцю та слугувало підставою для припинення нарахування неустойки, встановленої частиною другою статті 785 ЦК України, не відповідає принципу добросовісності та чесної ділової практики, а тому порушує право наймодавця на мирне володіння його майном і не узгоджується зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за змістом судових рішень у справі № 5015/4879/12 спірні правовідносини склалися між орендодавцем, орендарем майна, а також кредитором орендодавця - третьою особою, в забезпечення вимог кредитора орендодавця, до виникнення у орендаря обов`язку повернути майно орендодавцю на орендоване майно накладено арешт державним виконавцем на підставі виконавчого напису нотаріуса, передано це майно на зберігання третій особі.
Відповідно у своїй постанові від 19 серпня 2014 року Верховний Суд України вказав на передчасність висновків судів попередніх інстанції про неправомірне утримання орендарем майна, безпідставну його передачу третій особі, адже для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України необхідно встановити обставини, за яких відбулося прострочення повернення предмету оренди.