Постанова
іменем України
13 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 702/1295/15-к
провадження № 51-5946км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Парусова А.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 15 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 26 січня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015250210000176, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Боровуха Полоцького району Вітебської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 вересня 2014 року за ч. 2 ст.185 Кримінального кодексу України (далі - КК) засудженого до п`яти років позбавлення волі та звільненого на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше несудимого відповідно до ст. 89 КК,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 15 квітня 2016 року (з урахуванням внесених до нього змін ухвалою цього ж суду
від 11 травня 2016 року про виправлення арифметичної помилки та встановлення періоду зарахування строку попереднього ув`язнення):
ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, за ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області
від 22 вересня 2014 року та остаточно ОСОБА_1 призначено покарання за сукупністю вироків у виді п`яти років одного місяця позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК та Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення у 636 днів з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за період з 3 червня 2015 року по 15 квітня 2016 року.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати ОСОБА_1 з дня затримання, тобто з 3 червня 2015 року;
ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, навчання, роботи; періодично з`являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, щодо якого судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Апеляційний суд Черкаської області вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 15 квітня 2016 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині засудження та призначення покарання за ч. 2 ст. 185 ККза епізодом заволодіння колісним транспортним засобом, а саме - моторолером марки "NAVIGATOR EX50C" скасував та постановив 26 грудня 2016 року в цій частині новий вирок.
Визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, та призначив йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна.
Постановив вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 185 ККдо чотирьох років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 190 КК до трьох років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 71 ККза сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднав покарання, призначене за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 вересня 2014 року, та остаточно призначив ОСОБА_1 покарання у виді п`яти років одного місяця позбавлення волі без конфіскації майна.
Визнав винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, та призначив йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна.
Постановив вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 185 ККдо трьох років позбавлення волі, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначив йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 ККзарахував ОСОБА_2 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 3 червня 2015 року по 8 червня 2015 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 ККзарахував ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 16 квітня 2016 року по 26 грудня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
В решті вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області
від 15 квітня 2016 року залишив без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 листопада 2017 року вирок Апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня 2016 року щодо ОСОБА_2 та в порядку ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) щодоОСОБА_1 скасовано в зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
За наслідками нового розгляду ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 26 січня 2018 року вирокМонастирищенського районного суду Черкаської області від 15 квітня 2016 року щодо ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК, ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, залишено без змін.
На підставі ч. 5 ст. 72 ККзараховано ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 16 квітня 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. В решті вирок щодоОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими та засуджено за вчинення злочинів за обставин, встановлених судом та наведених у вироку.
15 травня 2015 року в період з 01-ої години 00 хвилин до 02-ої години, знаходячись на вулицях Щорса та Шевченка в смт Маньківка Маньківського району Черкаської області, ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 вчинив чотири епізоди крадіжок чужого майна з автомобілів, заподіявши потерпілим матеріальну шкоду на загальну суму: ОСОБА_4 - 1500 грн, ОСОБА_5 - 1750 грн; ОСОБА_6 - 850 грн і ОСОБА_7 - 1078 грн.
Крім того, в ніч з 29 травня 2015 року на 30 травня 2015 року в м. Монастирище Черкаської області ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, за допомогою уламку металевих ножиць, які заздалегідь приготував для вчинення злочинів, шляхом злому замка на дверях і багажнику автомобілів вчинив десять епізодів крадіжок чужого майна з автомобілів, заподіявши потерпілим матеріальну шкоду на загальну суму: ОСОБА_8 - 3559 грн, ОСОБА_9 - 300 грн; ОСОБА_10 - 250 грн; ОСОБА_11 - 1540 грн; ОСОБА_12 - 1140 грн; ОСОБА_13 - 510 грн; ОСОБА_14 - 1920 грн; ОСОБА_15 - 2284 грн; ОСОБА_16 - 630 грн і ОСОБА_17 - 1315 грн.
У ніч з 2 на 3 червня 2015 року в м. Монастирище Черкаської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи згідно розподілених ролей та маршрутів за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, шляхом злому замка на дверях і багажнику автомобілів вчинили десять епізодів крадіжок чужого майна з автомобілів, заподіявши потерпілим матеріальну шкоду на загальну суму: ОСОБА_18 - 1055 грн, ОСОБА_19 - 557 грн; ОСОБА_20 - 500 грн; ОСОБА_21 - 2688,50 грн; ОСОБА_22 - 390 грн; ОСОБА_23 - 354 грн; ОСОБА_24 - 198 грн; ОСОБА_25 - 2748,32 грн; ОСОБА_26 - 879 грн і ОСОБА_27 - 600 грн.
Також ОСОБА_1, виходячи за межі домовленостей з ОСОБА_3 на вчинення крадіжок із автомобілів на території смт Маньківка Маньківського району Черкаської області, діючи умисно, повторно, 22 травня 2015 року приблизно о 17-ій годині 30 хвилин, знаходячись неподалік Уманської ЦРЛ в м. Умані Черкаської області, шляхом обману заволодів грошима ОСОБА_5 в сумі 800 грн, заподіявши йому матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім того, ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2, виходячи за межі домовленостей між ними та ОСОБА_3, перебуваючи поблизу будинку № 36 на вул. Б. Хмельницького в м. Монастирище Черкаської області, маючи умисел на таємне викрадення запасних частин, заволоділи належним ОСОБА_28 моторолером марки "NAVIGATOR EX50C" без номерного знаку, номер двигуна НОМЕР_1, вартістю 3384 грн, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувались у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, а саме в тому, що вони за попередньою змовою групою осіб незаконно заволоділи колісним транспортним засобом - моторолером марки "NAVIGATOR EX50C" вартістю 3384 грн, що належав ОСОБА_28 .
За цим обвинуваченням суд першої інстанції перекваліфікував дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 289 на ч. 2 ст. 185 КК, зазначивши, що стороною обвинувачення не проведено будь-яких експертиз, які б об`єктивно давали можливість визнати моторолер потерпілого ОСОБА_28 транспортним засобом; на моторолері "NAVIGATOR EX50C" були відсутні вузли на агрегати, які б давали можливість використовувати його як транспортний засіб, а самі обвинувачені умислу на заволодіння транспортним засобом не мали.