Постанова
іменем України
13 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 454/1785/14-к
провадження № 51- 9157км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Міщенко Т.М.,
а також в режимі відеоконференції:
виправданого ОСОБА_1,
захисника Романіва С.І.,
потерпілого ОСОБА_2,
представника потерпілого адвоката Микуша Д.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та представника потерпілого - адвоката Микуша Д.М. на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 16 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 2 липня 2018 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Жвирка Сокальського району Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
якого визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Сокальського районного суду Львівської області від 16 березня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 125 КК та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 2 липня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 27 березня 2014 року приблизно о 17-ій годині 30 хвилин на території майданчику, розташованого позаду адміністративної будівлі ТзОВ ДП "Промцентр" по вул. Львівській, 1 в смт Жвирка Сокальського району Львівської області, в ході словесного конфлікту умисно завдав ОСОБА_2 три удари кулаком в обличчя, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, у виді перелому кісток носу.
Суд першої інстанцій визнав ОСОБА_1 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 125 КК у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, зазначивши, що в судовому засіданні не здобуто жодних доказів, одержаних у передбачений кримінальним процесуальним законом спосіб.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає рішення про виправдання ОСОБА_1 необгрунтованим. Вказує на порушення вимог ст. ст. 2, 22, 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Стверджує, що суд надав перевагу доказам сторони захисту та без наведення відповідних мотивів відкинув докази сторони обвинувачення. На думку прокурора, суди безпідставно визнали недопустимими певні докази, залишили поза увагою показання потерпілого та свідків, котрі були очевидцями події та підтвердили факт заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень. Вказує, що протокол огляду місця події від 27 березня 2014 року проводився в порядку, встановленому ст. 233 КПК, а відтак вважає помилковим те, що отримані в результаті проведення огляду місця події змиви й висновок експерта імунолога за наслідками їх дослідження не взято до уваги. Крім того, зазначає, що відсутні підстави, за яких судом визнано недопустимим доказом висновок експерта № 044/2014 від 16 квітня 2014 року. Вказує, що всупереч вимогам ст. ст. 404, 419 КПК апеляційний суд не дослідив безпосередньо докази, хоча про це порушувалось питання в апеляційній скарзі прокурором, не перевірив належно викладені в ній доводи, не навів переконливих мотивів, з яких виходив при постановленні ухвали. Крім того, зазначає, що апеляційним судом не дано відповіді на доводи апеляційної скарги прокурора про порушення положень ч. 4 ст. 107 КПК у зв`язку з відсутністю звукозапису судового засідання від 4 липня 2014 року та фіксування судового засідання 2 жовтня 2014 року за допомогою технічних засобів.
У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Микуш Д.М. просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Посилається на порушення вимог п. 1 ч. 3 cт. 374, ст. 370 КПК і вважає безпідставним визнання недопустимими доказами протоколу огляду місця події від 27 березня 2014 року та висновку експерта № 044/2014 від 16 квітня 2014 року. Стверджує, що судом не надано належної оцінки показанням потерпілого та свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Вказує про порушення вимог ч. 5 ст. 364, ст. ст. 366, 367 КПК щодо таємниці нарадчої кімнати, зазначаючи, що після видалення до нарадчої кімнати для ухвалення вироку суд відновив з`ясування обставин кримінального провадження. Посилається на порушення права потерпілого на захист, мотивуючи тим, що під час підготовчого судового засідання було допущено до участі в кримінальному провадженні представником потерпілого особу, яка не є адвокатом в розумінні ст. ст. 45, 50 КПК, та без самого потерпілого. На вказані порушення, про які зазначалось в апеляційній скарзі, на думку представника потерпілого - адвоката Микуша Д.М., апеляційним судом жодної оцінки не надано.
Виправданий ОСОБА_1 та захисник Романів С.І. подали на касаційні скарги прокурора та представника потерпілого заперечення, в яких вони просять судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Міщенко Т.М. вважала касаційні скарги обґрунтованими, просила судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Потерпілий ОСОБА_2 та його представник - адвокат Микуш Д.М. підтримали касаційну скаргу прокурора та просили її та касаційну скаргу адвоката Микуша Д.М. задовольнити.
Виправданий ОСОБА_1 та захисник Романів С.І. вважали доводи касаційних скарг необґрунтованими, просили відмовити в їх задоволенні.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Міщенко Т.М., потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката Микуша Д.М., виправданого ОСОБА_1 та захисника Романіва С.І., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ст. 433КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
У п.1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 -414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Доводи касаційних скарг прокурора та представника потерпілого - адвоката Микуша Д.М. про допущенні судом апеляційної інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону колегія суддів вважає слушними.
Згідно зі ст. 370 і ч. 2 ст. 418 КПК судове рішення суду апеляційної інстанції повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Також зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам ст. 419 КПК.
Поряд з цим, як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 404 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку відповідності оскаржуваного вироку нормам матеріального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Крім того, у ч. 3 ст. 404 КПК встановлений обов`язок суду апеляційної інстанції повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, якщо про це надійшло клопотання учасників судового провадження. Цією ж нормою передбачена можливість апеляційного суду дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Виходячи з положень указаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані у ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотивиухваленого рішення.