Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 127/4760/18
провадження № 51-2940км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Бульби І. А.,
прокурора Пашкова Є. Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Кузьміна С. В., який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 05 березня 2019 року в кримінальному проваджені внесеному до ЄРДР за № 12017020010005697 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, раніше судимого 04 липня 2016 року вироком Вінницького міського суду Вінницької області за ч. 2 ст. 345 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 06 липня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК Українита засуджено до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутного покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 04 липня 2016 року, остаточно призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та арештованого майна у провадженні.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 березня 2019 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінено. Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України визначено ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків, шляхом приєднання до визначеного основного покарання, покарання за попереднім вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 04 липня 2016 року у виді обмеження волі на строк 3 роки зі звільненням від його відбування на підставі статті 75 КК України та випробувальним терміном 2 роки, який слід виконувати самостійно.
В решті вирок суду залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 засуджено за те, що він, 07 грудня 2017 року, близько 23 год, керуючи технічно-справним автомобілем марки "Opel Vectra", д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по Немирівському шосе у місті Вінниці, в напрямку вулиці Чехова, зі швидкістю біля 80 км/год, чим перевищив максимально дозволену швидкість в населеному пункті, в районі електроопори №40, всупереч вимогам п. п. 12.3, 12.4, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, допустив наїзд на перешкоду у вигляді острівця безпеки для пішоходів, що в подальшому призвело до виїзду транспортного засобу за межі проїзної частини, та вторинного наїзду на дерево. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажиру вказаного автомобіля - ОСОБА_2 було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор посилаючись нанеправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого внаслідок м`якості, а також істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор вказує, що неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність полягає у тому, що суд апеляційної інстанції фактично не призначив засудженому ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків, як того вимагає ст. 71 КК України, чим допустив незастосування закону України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню.
Крім того, зазначає, що призначаючи ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України покарання у виді штрафу, суд апеляційної інстанції вказав на визнання вини, відсутність претензій від потерпілого та те, що кримінальне правопорушення вчинено з необережності, однак вказані обставини не є пом`якшуючі з огляду на ст. 66 КК України, а лише характеризують особу винного. Також вказує, що апеляційний суд, без будь-якого обгрунтування, залишив поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання. З огляду на ці обставини вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України та є незаконною.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав доводи касаційної скарги в частині вимог щодо неправильного застосування ст. 71 КК України та просив задовольнити її частково.
В клопотаннях, які надійшли на адресу касаційного суду, захисник Слабий О. М. та потерпілий ОСОБА_2 просили розглянути касаційну скаргу без їх участі, та відмовити в її задоволенні.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з нормою ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є, поміж іншого, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.