Постанова
Іменем України
19 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 758/12483/15-ц
провадження № 61-20774св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Подільська районна в місті Києві державна адміністрація,
особа, яка подала апеляційну скаргу - заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Подільської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2017 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Вербової І. М., Шахової О. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Подільської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання права користування квартирою.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до наказу КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" від 14 травня 2014 року № 94, ОСОБА_1, як працівнику житлово-комунальної сфери, було надано в користування квартиру АДРЕСА_1 .
Починаючи з 14 травня 2014 року позивачка законно отримала в користування та користується спірною квартирою, однак в порушення статей 58 та 61 ЖК Української РСР відповідач не видав їй ордер на підставі зазначеного рішення про надання житлового приміщення (спірної квартири) та не уклав з нею договір найму.
ОСОБА_1 просила визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 20 листопада
2015 року позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення суду мотивовано тим, що судом достовірно встановлено законність вселення позивача до спірного жилого приміщення і користування ним та належного виконання усіх обов`язків наймача визначених нормами ЖК Української РСР, а також не видання позивачці ордеру на вказане жиле приміщення. Обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права, як визнання права користування жилим приміщенням, є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самого порушеного права, у зв`язку з чим може бути застосований судом.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2017 року апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Подільської районної в місті Києві державної адміністрації задоволено.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури міста Києва витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 535,92 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із безпідставності заявлених позовних вимог, оскільки позивачка не надана суду належних та допустимих доказів про правомірність її вселення у вказану квартиру.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
13 лютого 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2017 року та залишити в силі рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 листопада 2015 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано встановлений судом першої інстанції факт, що заявниця отримала спірну квартиру у зв`язку з роботою двірником на підставі наказу підприємства, на балансі якого перебував будинок та яке було обслуговуючою організацією. Заявниця займає спірну квартиру не самовільно, а за наявності відповідного дозволу обслуговуючої організації.
Права та інтереси Київської міської ради рішенням суду першої інстанції жодним чином не порушено, оскільки жодним нормативно-правовим актом України не передбачено її повноважень щодо надання в користування квартир та розпорядження ними.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Подільського районного суду міста Києва.
У липні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.
Розпорядженням від 07 червня 2019 року № 634/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-20774св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 07 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.