Постанова
Іменем України
19 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 500/5478/15-ц
провадження № 61-26859 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - комунальне підприємство Ізмаїльської міської ради "Житсервіс";
відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 лютого 2017 року у складі судді Бальжик О. І. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів: Черевка П. М., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року Комунальне підприємство "Житсервіс-2" (далі - КП "Житсервіс-2") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати послуг за утримання будинків і прибудинкових територій.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач, будучи власником квартири АДРЕСА_1, користувалася послугами КП "Житсервіс-2" з утримання будинків і прибудинкових територій, які, у відповідності до статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зобов`язана своєчасно та в повному обсязі оплачувати. Проте, ОСОБА_1 порушила свої обов`язки щодо проведення щомісячних розрахунків, у зв`язку з чим станом на 01 серпня 2015 року виникла заборгованість у сумі 2 346 грн 70 коп.
Відповідно до рішення Ізмаїльської міської ради від 28 жовтня 2016 року № 1504-VII КП "Житсервіс-2" перейменовано у комунальне підприємство Ізмаїльської міської ради "Житсервіс" (далі - КП Ізмаїльської міської ради "Житсервіс").
Ураховуючи викладене, КП Ізмаїльської міської ради "Житсервіс", з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість по оплаті послуг з утримання будинків і прибудинкових територій у сумі 3 182 грн 49 коп., яка виникла з 01 грудня 2011 року по 14 грудня 2016 року, а також понесені судові витрати.
У серпні 2015 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до КП "Житсервіс-2", який ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року залишено без розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 лютого 2017 року позовні вимоги КП Ізмаїльської міської ради "Житсервіс" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП Ізмаїльської міської ради "Житсервіс" заборгованість з оплати послуг за утримання будинків і прибудинкових територій в сумі 2 730 грн 19 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 . Згідно з договором від 01 червня 2011 року № 25-1/ж КП Ізмаїльської міської ради "Житсервіс-2" є виконавцем функцій з утримання житлових будинків і прибудинкових територій та проведення розрахунків за надані послуги з квартиронаймачами і власниками житлових і нежитлових приміщень в житлових будинках комунальної власності, які знаходяться на балансі Управління житлово-комунального господарства. Будинок АДРЕСА_1 віднесено до переліку будинків, щодо яких позивач надає вищезазначені послуги. На ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1, за яким станом на 14 грудня 2016 року рахується заборгованість з оплати послуг за утримання будинків і прибудинкових територій в сумі 3 182 грн 49 коп.
Судом встановлено, що відповідач неодноразово зверталася із заявами, скаргами та актами-претензіями до позивача щодо ненадання або надання не в повному обсязі окремих житлово-комунальних послуг, за результатами розгляду яких позивач надавав ОСОБА_1 листи-відповіді, у яких зазначав, які роботи були виконані та які плануються до виконання.
Крім того, на вимогу суду позивачем була надана документація на підтвердження обсягу фактично наданих послуг та виконаних робіт, пов`язаних з їх наданням: акти періодичного обстеження технічного стану димоходів (газоходів) та вентиляційних каналів від газових приборів в експлуатованих та споруджуваних будинках від 13 жовтня 2013 року, від 26 грудня 2013 року, від 06 травня 2014 року та від 17 серпня 2015 року, з яких лише акт від 06 травня 2014 року має відношення до квартири АДРЕСА_1 ; акт від 16 березня 2016 року з фотокартками та подяка мешканців будинків АДРЕСА_1 за виконані наступні роботи: ремонт вимощення, планування земельного ґрунту для відводу дощових вод від житлового будинку, посипку щебнем шару на земельному ґрунті (зливовідвід), зачистку дерев, установку слухових вікон на горищі, установку лавки та урни, ремонт балконів № 6, 10, 11, 12, скління віконних отворів в під`їздах № 1, 2, капітальний ремонт електропроводки з повною заміною електромереж та апаратів (І та ІІ під`їзди) (а.с.100-108 т. 1); акти щодо прибирання прибудинкових територій з січня 2011 року по грудень 2016 року (а.с.15-86 т. 2).
Іншої первинної документації на підтвердження фактично наданих послуг та виконаних робіт, пов`язаних з їх наданням, за період з грудня 2011 року по грудень 2016 року КП Ізмаїльської міської ради "Житсервіс" не надав, графіки виконання певного виду робіт за цей період не складалися, склад фактично понесених витрат та обсяг запланованих і виконаних робіт не оприлюднювався, споживачам про економію коштів і плани щодо їх використання на власному веб-сайті та/або в інший визначений ним спосіб не повідомлялося.
Враховуючи численні звернення відповідача до позивача щодо ненадання окремих житлово-комунальних послуг та відписок останнього з посиланням на ненастання строку їх виконання за графіком, суд вважав за можливе визнати ці звернення допустимими доказами невиконання позивачем певного виду робіт, пов`язаних з наданням послуг, та вирахувати їх із загальної суми заборгованості, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 2 730 грн 19 коп.
Крім того, враховуючи, що 17 лютого 2014 року, тобто в межах строку загальної позовної давності, КП Ізмаїльської міської ради "Житсервіс" зверталося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати послуг за утримання будинків і прибудинкових територій, за наслідками розгляду якої 06 березня 2014 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області був виданий судовий наказ, суд дійшов до висновку про те, що позовна заява у даній справі була подана в межах строку позовної давності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та КП Ізмаїльської міської ради "Житсервіс" відхилені. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 лютого 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що відповідач користувався послугами з утримання будинків і прибудинкових територій, які надає позивач, порушуючи зобов`язання щодо їх оплати, у зв`язку із чим має заборгованість, розмір якої правильно визначений судом першої інстанції та підтверджений відповідними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 500/5478/15-ц із Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що вона не укладала з позивачем договору про надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій, однак сплачувала вказані послуги своєчасно та в повному обсязі, а з 2011 року почала оплачувати лише фактично надані позивачем послуги. Зазначала, що неодноразово зверталась із заявами, скаргами та актами-претензіями до позивача щодо ненадання або надання не в повному обсязі окремих житлово-комунальних послуг, які були залишені поза увагою. Вважає, що з неї незаконно стягнута сума заборгованості у розмірі 2 730 грн 19 коп. за послуги з утримання будинків і прибудинкових територій, яких вона фактично не отримувала. Також вважала, що розрахунок вказаної заборгованості проведений без врахування строку позовної давності. КП Ізмаїльської міської ради "Житсервіс" не є належним позивачем у цій справі, оскільки у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про створення або перейменування позивача.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У жовтні 2017 року КП Ізмаїльської міської ради "Житсервіс" подало заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені у відповідності до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставини справи, в межах наданих суду повноважень; судом вірно застосовані норми матеріального права та дотримано норми процесуального права, доводи касаційної скарги вважало безпідставними.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, щоОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 9, 10 т. 2).
Згідно з договором від 01 червня 2011 року № 25-1/ж КП "Житсервіс-2" є виконавцем функцій з утримання житлових будинків і прибудинкових територій та проведення розрахунків за надані послуги з квартиронаймачами і власниками житлових і нежитлових приміщень в житлових будинках комунальної власності, які знаходяться на балансі Управління житлово-комунального господарства (а.с. 8, 9 т.1).
Будинок АДРЕСА_1 віднесено до переліку будинків щодо яких позивач надає вищезазначені послуги (а.с.10, 11, 164-166 т.1).
На ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1, згідно якого станом на 14 грудня 2016 року рахується заборгованість з оплати послуг за утримання будинків і прибудинкових територій в сумі 3 182 грн 49 коп. (а.с. 5, 6, 120, 127, 227-229, 235-237 т. 1).
Розрахунок оплати за надані послуги з утримання будинків і прибудинкових територій проводився згідно тарифам, затвердженим рішеннями виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 18 листопада 2010 року № 1620, від 27 травня 2011 року № 749 (а.с. 7, 122, 123, 224-226 т. 1).
17 лютого 2014 року КП "Житсервіс-2" звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати послуг за утримання будинків і прибудинкових територій в сумі 1 410 грн 26 коп., яка обліковувалася станом на 01 лютого 2014 року, та витрат зі сплати судового збору (а.с.102 т. 2), за результатами розгляду якої 06 березня 2014 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП "Житсервіс-2" вказаної заборгованості та судових витрат (а.с. 103 т. 2).
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області 03 квітня 2014 року судовий наказ Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06 березня 2014 року скасовано (а.с. 104 т. 2).
Відповідно до рішення Ізмаїльської міської ради від 28 жовтня 2016 року № 1504-VII КП "Житсервіс-2" перейменовано у КП Ізмаїльської міської ради "Житсервіс").
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
За визначенням, наданим у статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року за (далі - Закон), житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (стаття 3 Закону).
За змістом пункту 2 частини першої статі 13 Закону послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) відноситься до житлово-комунальних послуг.
Судами встановлено, щовідповідач є власником квартири АДРЕСА_1, а позивач - виконавцем функцій з утримання житлових будинків і прибудинкових територій та проведення розрахунків за надані послуги з квартиронаймачами і власниками житлових і нежитлових приміщень в житлових будинках комунальної власності, які знаходяться на балансі Управління житлово-комунального господарства, у тому числі і за вказаною адресою.
Відповідно до пунктів 1, 5, 8 частини першої, пунктів 1, 3 частини третьої статті 20 Закону споживач має право: одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством; на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Споживач зобов`язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.